Маркуш Олександр Іванович

МА́РКУШ Олександр Іванович (02. 11. 1891, м. Хуст, нині Закарп. обл. — 27. 10. 1971, там само) — письменник, педагог, фольклорист, видавець, перекладач. Член СПУ (1955). Закін. учит. семінарію у Мараморош-Сіґеті (нині Румунія, 1910), де навч. велося угор. мовою, 1922 екстерном склав іспит й отримав диплом викл. української мови. 1910–39 працював учителем та шкіл. інспектором у м. Тячів (нині Закарп. обл.), редагував і видавав краєзн. ж. для дітей «Наш рідний край» (1922–38, від 1924 — з додатком «Віночок для підкарпатських діточок»), що висвітлював життя Підкарп. Русі, історію, звичаї, побут місц. населення і в якому вміщував зразки влас. творів та укр. класики. Тісна співпраця ред. із шкіл. молоддю сприяла вихованню патріотів і борців за незалежну Карпат. Україну. М. залишив поміт. пед. спадок — понад 20 читанок та шкіл. підручників і посібників: з граматики — «Буквар», «Живе слово», «Руська бесіда», «Рідне слово»; з географії Закарпаття — «По рідному краю» (спів­авт.), «Краєзнавство», «Світ», «Отчина»; читанки з географії та історії — «Нова Європа», «Далеким світом», «Чужі краї — чужі люди», «Старовинні замки Прикарпаття» тощо. Автор числен. наук. розвідок у галузі педагогіки, з якими виступав зокрема на сторінках часопису «Підкарпатська Русь» і які й досі не втратили цінності. У 1920-х рр. розпочав літ. діяльність. Спочатку надрукував фейлетони й усмішки, згодом оповідання. Його фейлетон «Кум Іван в читальні», вміщений у щотижн. г. «Русинъ», помітно вирізнявся з-поміж ін. матеріалів не лише чистотою мови, але й образністю, теплою іронією, жвавістю і динамічністю викладу. Подібні ознаки притаманні й ін. його творам. М. збирав фольк­лор — видав 5 збірок нар. казок (зокрема «Підкарпатські народні казки», т. 1–3, 1941–43; «Старинні замки Підкарпаття», 1943), сприяв виходу у світ книг ін. авторів. Після окупації Закарпаття Угорщиною М. звільнили з роботи як неблагонадійного, а згодом на нетривалий період ув’язнили. Він переїхав і жив під час вій­ни у Хусті, де за ним було встановлено поліцій. нагляд. Приєднання Закарпаття до України принесло нові випробування, його звинувачено в націоналізмі і письменник на ціле десятиліття був витіснений з літ. процесу. Лише наприкінці 1950-х рр. він знову розпочав активну літ. працю. Переклав українською мовою окремі твори угор. письменників К. Міксата, Ґ. Ґардоні, Ф. Герцеґа, М. Йокаї та ін. Твори М. перекладено рос., білорус., латис., осет., угор., чес., словац., сербохорват. мовами. У рад. час М. працював бухгалтером райзаготконтори, звідки й пішов на пенсію.

Рекомендована література

1. Балега Ю. Творчість Олександра Маркуша // Карпати: Літ.-худож. альм. Уж., 1958. Вип. 3;
   Google Scholar Internet
2. Вишневський І. Олександр Іванович Маркуш // Вишневський І. Закарпатські новелісти. Л., 1960;
   Google Scholar Internet
3. Поп В. Серце, віддане сповна... // Маркуш О. Гомін Тиси. К., 1991.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю