Маркуш Олександр Іванович

МА́РКУШ Олександр Іванович (02. 11. 1891, м. Хуст, нині Закарп. обл. — 27. 10. 1971, там само) — письмен­ник, педагог, фольклорист, видавець, пере­кладач. Член СПУ (1955). Закін. учит. семінарію у Мараморош-Сіґеті (нині Румунія, 1910), де навч. велося угор. мовою, 1922 екс­терном склав іспит й отримав диплом викл. української мови. 1910–39 працював учителем та шкіл. ін­спектором у м. Тячів (нині Закарп. обл.), редагував і видавав краєзн. ж. для дітей «Наш рідний край» (1922–38, від 1924 — з додатком «Віночок для під­карпатських діточок»), що висвітлював життя Під­карп. Русі, історію, звичаї, побут місц. населе­н­ня і в якому вміщував зразки влас. творів та укр. класики. Тісна спів­праця ред. із шкіл. молод­дю сприяла вихован­ню патріотів і борців за незалежну Карпат. Україну. М. залишив поміт. пед. спадок — понад 20 читанок та шкіл. під­ручників і посібників: з граматики — «Буквар», «Живе слово», «Руська бесіда», «Рідне слово»; з гео­графії Закарпа­т­тя — «По рідному краю» (спів­­авт.), «Крає­знавство», «Світ», «Отчина»; читанки з гео­графії та історії — «Нова Європа», «Далеким світом», «Чужі краї — чужі люди», «Старовин­ні замки Прикарпа­т­тя» тощо. Автор числен. наук. роз­відок у галузі педагогіки, з якими ви­ступав зокрема на сторінках часопису «Під­карпатська Русь» і які й досі не втратили цін­ності. У 1920-х рр. роз­почав літ. діяльність. Спочатку на­друкував фейлетони й усмішки, згодом оповіда­н­ня. Його фейлетон «Кум Іван в читальні», вміщений у щотижн. г. «Русинъ», помітно вирізнявся з-поміж ін. матеріалів не лише чистотою мови, але й образністю, теплою іронією, жвавістю і динамічністю викладу. Подібні ознаки притаман­ні й ін. його творам. М. збирав фольк­лор — видав 5 збірок нар. казок (зокрема «Під­карпатські народні казки», т. 1–3, 1941–43; «Старин­ні замки Під­карпа­т­тя», 1943), сприяв виходу у світ книг ін. авторів. Після окупації Закарпа­т­тя Угорщиною М. звільнили з роботи як неблагонадійного, а згодом на нетривалий період увʼязнили. Він пере­їхав і жив під час вій­ни у Хусті, де за ним було встановлено поліцій. на­гляд. При­єд­на­н­ня Закарпа­т­тя до України принесло нові ви­пробува­н­ня, його звинувачено в націоналізмі і письмен­ник на ціле десятилі­т­тя був витіснений з літ. процесу. Лише на­прикінці 1950-х рр. він знову роз­почав активну літ. працю. Пере­клав українською мовою окремі твори угор. письмен­ників К. Міксата, Ґ. Ґардоні, Ф. Герцеґа, М. Йокаї та ін. Твори М. пере­кладено рос., білорус., латис., осет., угор., чес., словац., сербохорват. мовами. У рад. час М. працював бухгалтером райзаготконтори, звідки й пішов на пенсію.

Завантажити статтю