Марр Микола Якович

МАРР Микола Якович (25. 12. 1864 (06. 01. 1865), м. Кутаїсі, нині Грузія — 20. 12. 1934, Ленінград, нині С.-Петербург) — археолог, мовознавець, організатор науки. Професор (1900), академік AH СРСР (1912). Закін. С.-Петербур. університет (1890), де й працював: від 1902 — проф., від 1911 — декан сх. ф-ту. 1918–34 заснував і очолював Держ. академію історії матеріал. культури (нині Інститут історії матеріал. культури РАН, С.-Петер-бург); водночас 1921–34 — Яфетич. інститут (нині Інститут мовознавства РАН, Москва); від 1930 — віце-президент АН СРСР (уперше в системі АН створив інститут і аспірантуру). Рекомендов. до обрання академік ВУАН, однак помер до виборів. Домігся збереження груз. й вірмен. абеток. Чільні наук. ідеї М.: роль Кавказу в мовно-культур. розвиткові доістор. Європи, зокрема й України; магічна функція мови; роль руки в архаїч. мисленні, мові та мистецтві; розвиток мовної структури як єдиний світ. мовотвор. процес; закони еволюції мовної семантики в контексті історії культури. Вивчав походження назви Києва та легенди про Кия, генезу української мови та її специфіку порівняно з ін. слов’янськими, давні етноси України (кіммерійців, скіфів). У С.-Пе­тербурзі, на будинку, де мешкав М., встановлено мемор. дошку. Його ім’ям названо вулиці у Тбілісі, Сухумі, Єревані.

Завантажити статтю