Мартинов Анатолій Миколайович

Визначення і загальна характеристика

МАРТИ́НОВ Анатолій Миколайович (26. 02. 1928, с. Карпівка Артемів. р-ну, нині Бахмутське Бахмут. р-ну Донец. обл.  — 16. 07. 2001, Донецьк) — письменник, драматург, журналіст. Член СП СРСР (1962). Закін. Київський університет (1956). Працював у ЗМІ. Писав укр. та рос. мовами. Твори М. присвяч. здебільшого життю й праці шахтарів Донбасу; у них славив шахтар. край, твердий і мужній характер його робітників. Окремими вид. вийшли кн. нарисів «Ефим Стародубцев» (1953), «Простое спасибо» (1955), «На свидание с будущим» (1960; усі — Сталіно), «Над Торцем-рікою...» (К., 1956), «Щедрые зерна» (1965), «Встречи без расставаний» (1979), істор. повість «Лукоморье» (1968; 1988; усі — Донецьк). Автор роману «Не с неба звезды...» (Сталино, 1960; К., 1978) — про нелегкі післявоєнні роки відновлення нар. господарства, труд. будні кол­­госпників-фронтовиків, кн. публіцистики «Держи коня наготове: Невыдуманные истории наших дней» (К., 1989), п’єс «Катастрофа» (1967) та «Артем» (1977), поставлених на сцені Донец. укр. муз.-драм. театру ім. Артема.

Завантажити статтю