Мартинов Василь Іванович

МАРТИ́НОВ Василь Іванович (16. 04. 1938, с. Александрія, нині Ставропол. краю, РФ — 13. 03. 2006, Львів) — письменник, публіцист, перекладач. Член НСПУ (1984). Літ. премія ім. О. Гончара (2004). Закін. Львівський університет (1969). На журналіст. роботі, зокрема власкор львів. обл. г. «Вільна Україна» (1966–76, 1983–85 — завідувач відділу інформації), респ. г. «Радянська Україна» (1976–83), завідувач відділу моск. видавництва «Правда» у зх. обл. України (1985–93), зав. вироб. відділу товариства «Гомін — PRESS ЛТД» у Львові (1993–99). На творчій роботі. Автор поет. та сатир.-гуморист. книг, зб. віршів для дітей «Як кіт вуса загубив» (1993), «Руда блискавка» (2005), приказок та прислів’їв «Молодша губка — солодша губка» (1993; усі — Львів); передмов до книг багатьох письменників, рецензій. Перекладав українською мовою твори рос. авторів. Разом з композитором Б. Янівським написав 7 пісень до вистави «Одурений чоловік» Ж.-Б. Мольєра (1985, Дрогоб. укр. муз.-драм. театр), з композитором В. Квасневським створив низку лірич. пісень. Творчість М. — різножанрова. У своїх творах образно й тепло зобразив пульс життя галичан, різнобарвно змалював красу людини, її праці та навколиш. природи. Низку вір­шів М. перекладено рос., узбец., польс. мовами.

Тв.: Сонцелюби. Л., 1977; Термінове відрядження: Гумор і сатира. Л., 1981; Заповіт графомана. К., 1984; Проспект Радості. Л., 1985; Тепло материнського дому. Л., 1988; Поглиблений склероз. Л., 1990; Верблюд на пенсії: Гумор і сатира. Л., 1992; Вірю… Надіюсь… Люб­лю… Л., 1998; Синьозорий квітень. Л., 2000; Чебрецевий легіт. Л., 2001; Магія Думного потоку (повість). Уроки Ліни Костенко (Ірпінський щоденник). Л., 2003; Німа Дзвіниця (повість). Нанашка (Уроки Ірини Вільде). Л., 2004; Місяць над перелазом (оповідання). Уроки Олеся Гончара (щоденникові записи). Л., 2006.

Літ.: Сорока М. Ми — сонцелюби! // ЛУ. 1977, 22 верес.; Косьмій Б. З вірою в людину // Жовтень. 1983. № 8; Шкра­­б’юк П. Василь Мартинов і розстріляна церква // Шкраб’юк П. Сто кроків до Храму: невідоме про відоме. Л., 2008; 2014.

П. В. Шкраб’юк

Основні твори

Сонцелюби. Л., 1977; Термінове відрядження: Гумор і сатира. Л., 1981; Заповіт графомана. К., 1984; Проспект Радості. Л., 1985; Тепло материнського дому. Л., 1988; Поглиблений склероз. Л., 1990; Верблюд на пенсії: Гумор і сатира. Л., 1992; Вірю… Надіюсь… Люб­лю… Л., 1998; Синьозорий квітень. Л., 2000; Чебрецевий легіт. Л., 2001; Магія Думного потоку (повість). Уроки Ліни Костенко (Ірпінський щоденник). Л., 2003; Німа Дзвіниця (повість). Нанашка (Уроки Ірини Вільде). Л., 2004; Місяць над перелазом (оповідання). Уроки Олеся Гончара (щоденникові записи). Л., 2006.

Рекомендована література

1. Сорока М. Ми – сонцелюби! // ЛУ. 1977, 22 верес.;
   Google ScholarInternet
2. Косьмій Б. З вірою в людину // Жовтень. 1983. № 8;
   Google ScholarInternet
3. Шкра­­б’юк П. Василь Мартинов і розстріляна церква // Шкраб’юк П. Сто кроків до Храму: невідоме про відоме. Л., 2008;
   Google ScholarInternet
4. 2014.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю