Мартинов Леонід Миколайович

МАРТИ́НОВ Леонід Миколайович (Мар­­ты­­нов Леонид Николаевич; 09(22). 05. 1905, м. Омськ, Росія — 21. 06. 1980, Москва) — російський поет, публіцист, перекладач. Член СП СРСР (1942). Навч. в Омській класич. гімназії (не закін.). 1920 примкнув до групи омських футуристів, у збірнику яких опублікував свої перші вірші. Від 1921 почав друкувати нотатки в омських г. «Сигнал», «Гудок», «Рабочий путь». Як кор. г. «Советская Сибирь» (від 1924) подорожував по Зх. Сибіру й Казахстану, брав участь у геол. експедиціях. Враження від мандрі­­вок, інтерес до історії, етнографії, нац. культур відобразилися у ранніх його віршах і поемах — «Старый Омск», «Адмиральский час» (обидві — 1924), «Золотая лихорадка» (1926) тощо. 1932 за звинуваченням у контррев. пропаганді заарешт., за участь у т. зв. сибір. бригаді засудж. до 3-х р. заслання, яке відбував у Вологді (РФ). Після заслання (1935) М. повернувся до Омська і написав низку поем на тему сибір. історії. 1939 в Омську видав кн. «Стихи и поэмы», яка принесла йому популярність серед читачів Сибіру. Після виходу зб. «Лукоморье» (Москва, 1945) та «Эрцинский лес» (Омск, 1945, на обкладинці 1946; до них увійшли вірші 1930-х pp.), в яких у казк.-фантаст. формах змальовано картину життя у вимріяній країні щастя, М. був підданий критиці за аполітичність та відірваність від соціаліст. дійсності, його перестали друкувати. Кн. «Стихи» (1955) стала «першим поет. бестселером» після війни (перевид. 1957). Пік популярності М. збігся з виходом його зб. «Стихотворения» (1961). У цей час у поезії М. змінилася тематика: зменшилася частка історизму і з’явилися вірші до ювіл. дат. Усе більше цікавлять поета реалії наук.-тех. революції (транзистори, реактори тощо). Найпомітнішими стали зб. «Первородство» (1965), «Гиперболы» (1972; Державна премія СРСР, 1974), «Земная ноша» (1976), «Узел бурь» (1979) і «Золотой запас» (1981; усі — Москва). Автор кн. мемуар. новел «Воздушные фре­­гаты» (1974; своєрідна енциклопедія життя омських художників 1920–40-х рр.), «Черты сходства» (1982), «Стоглав» (2008; усі — Мос­­ква). Перекл. М. з англ., нім., італ., польс., іспан. та ін. літ-р увій­шли до зб. «Поэты разных стран» (Мос­­ква, 1964). Переклав окремі поезії Т. Шевченка, І. Муратова, А. Волощака. Творчість М. досліджували В. Іванисенко, Н. Мазепа, М. Ільницький, Т. Салига. Низку його віршів переклали А. Малишко, Р. Лубківський та ін.

Рекомендована література

1. Дементьев В. Леонид Марты­­нов. Поэт и время. Москва, 1986;
   Google Scholar Internet
2. Художественная индивидуальность писателя и литературный процесс (Творчество Л. Мартынова). Омск, 1989;
   Google Scholar Internet
3. Воспоминания о Леониде Мартынове: Сб. Москва, 1989;
   Google Scholar Internet
4. Красников Г. Время собирать камни мироздания // Марты­­нов Л. Буря календарь листала. Мос­ква, 2005.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю