Мартинов Леонід Миколайович

МАРТИ́НОВ Леонід Микола­йович (Мар­­ты­­нов Леонид Николаевич; 09(22). 05. 1905, м. Омськ, Росія — 21. 06. 1980, Москва) — російський поет, публіцист, пере­кладач. Член СП СРСР (1942). Навч. в Омській класич. гімназії (не закін.). 1920 при­мкнув до групи омських футуристів, у збірнику яких опублікував свої перші вірші. Від 1921 почав друкувати нотатки в омських г. «Сигнал», «Гудок», «Рабочий путь». Як кор. г. «Советская Сибирь» (від 1924) подорожував по Зх. Сибіру й Казах­стану, брав участь у геол. екс­педиціях. Враже­н­ня від мандрі­­вок, інтерес до історії, етно­графії, нац. культур від­образилися у ран­ніх його віршах і поемах — «Старый Омск», «Адмиральский час» (обидві — 1924), «Золотая лихорадка» (1926) тощо. 1932 за звинуваче­н­ням у контр­рев. пропаганді заарешт., за участь у т. зв. сибір. бригаді засудж. до 3-х р. засла­н­ня, яке від­бував у Вологді (РФ). Після засла­н­ня (1935) М. повернувся до Омська і написав низку поем на тему сибір. історії. 1939 в Омську видав кн. «Стихи и поэмы», яка принесла йому популярність серед читачів Сибіру. Після виходу зб. «Лукоморье» (Москва, 1945) та «Эрцинский лес» (Омск, 1945, на обкладинці 1946; до них уві­йшли вірші 1930-х pp.), в яких у казк.-фантаст. формах змальовано картину життя у ви­мріяній країні щастя, М. був під­даний критиці за аполітичність та ві­дірваність від соціаліст. дійсності, його пере­стали друкувати. Кн. «Стихи» (1955) стала «першим поет. бестселером» після війни (пере­вид. 1957). Пік популярності М. збігся з виходом його зб. «Стихотворения» (1961). У цей час у поезії М. змінилася тематика: зменшилася частка історизму і зʼявилися вірші до ювіл. дат. Усе більше цікавлять поета реалії наук.-тех. революції (транзистори, реактори тощо). Найпомітнішими стали зб. «Первородство» (1965), «Гиперболы» (1972; Державна премія СРСР, 1974), «Земная ноша» (1976), «Узел бурь» (1979) і «Золотой запас» (1981; усі — Москва). Автор кн. мемуар. новел «Воздушные фре­­гаты» (1974; своєрідна енциклопедія життя омських художників 1920–40-х рр.), «Черты сходства» (1982), «Стоглав» (2008; усі — Мос­­ква). Перекл. М. з англ., нім., італ., польс., іспан. та ін. літ-р увій­шли до зб. «Поэты разных стран» (Мос­­ква, 1964). Пере­клав окремі поезії Т. Шевченка, І. Муратова, А. Волощака. Творчість М. досліджували В. Іванисенко, Н. Мазепа, М. Ільницький, Т. Салига. Низку його віршів пере­клали А. Малишко, Р. Лубківський та ін.

Завантажити статтю