Мартич Юхим Маркович
МА́РТИЧ Юхим Маркович (справж. — Фінкельштейн Мордух Шайович; 15(28). 06. 1910, Київ — 27. 07. 1981, там само) — письменник. Учасник 2-ї світової війни. Закін. Укр. інститут лінгвіст. освіти в Києві (1933). Працював ред. газет та журналів, був відп. ред. «Літературної газети». Писав нариси, оповідання, біогр. повісті про відомих учених, артистів, хліборобів, металургів, шахтарів. У творах мемуар.-біогр. жанру осмислював роль Т. Шевченка у формуванні духов. орієнтирів як відомих діячів укр. і світ. культури та мистецтва, так і звичай. людей. Образи та мотиви творчості Т. Шевченка наявні в оповіданнях, відтворених за літ. спогадами, докум. матеріалами, героями яких є відомі культурні діячі: І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, М. Лисенко, П. Саксаганський, І. Кочерга. М. вдавався до числен. ремінісценцій, цитат із творів Т. Шевченка, апелював до його поезії в роздумах на літ.-мист. теми (нарис «Біля книжкової полиці» у кн. «Зустрічі без прощань», 1970; кн. «Мандри на сусідню вулицю», 1981; обидві — Київ). У 1943–44 написав п’єси «Дарунок полтавчанки», «Три дочки Андрія Вогника» і «Твоя сестра». У творах на тему 2-ї світової війни змалював постаті укр. бійців. Автор ст. «Слово о мастере корабля. К 60-летию Ю. Яновского» («Литературная жизнь», 1962, 2 сентября), «Від нащадків Шевченка» («Літературна Україна», 1963, 23 липня).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Школа життя. 1939; Наталія Михайлівна Ужвій. 1940; Листи від синів. 1943; Льотний день. 1947; Передовий сталевар Павло Кочетков. 1950; Олександр Богомолець. 1951; Київська повість. 1956; Краплі золотого дощу. 1957; Іскри живого вогню. 1959; Хліб і до хліба. 1961; Яблуко пізнання. 1963; Іван Карась шукає нащадків. 1965; Довга, довга весна. 1969; І стежка до криниці. 1971; Канівські вечори. 1973; Тепло рідного дому. 1976; Добридень, усмішко. 1978 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Волинський К. Дещо про автора і його твори // Мартич Ю. Зустрічі без прощань. К., 1991.
Завантажити статтю
Людина 
