Мартиш Василь Олександрович

Визначення і загальна характеристика

МА́РТИШ Василь Олександрович (20. 02. 1874, с. Шеховичі, нині Люблін. воєводства, Польща — 04. 05. 1945, с. Тератин Люблін. воєводства) — церковний діяч. Навч. у духов. школі (1887–91) й семінарії (1891–97) у м. Холм (нині Люблін. воєводства). Від­тоді учителював. 1900 висвяч. на диякона. Від 1901 — на місіонер. службі у США (округ Аляска і шт. Пенсильванія); від 1910 — суперінтен­дант православ. Церкви у м. Торонто (Канада) та Пенсильванії; від 1912 — префект реал. школи у м. Сосновець (нині Сілез. воєводства, Польща). Під час 1-ї світової вій­ни 1915 вивезений до Росії, 1919 повернувся. Був референтом православ. віро­сповіда­н­ня у секції реліг. віро­­сповідань мін-ва військ. справ Польщі. Від 1921 — гол. капелан Війська Польського для православ. віро­сповіда­н­ня. Також душпастирював серед цивіл. православ. насел. і у таборах для інтернов. вояків Армії УНР. Брав участь у від­окремлен­ні православ. Церкви Польщі від РПЦ. Від 1935 — на спокої, мешкав у Тератині. Убитий польс. бо­йовиками. 1963 пере­похов. у Варшаві, 2003 канонізов. як один із мучеників Холмської і Під­ляської землі (його останки пере­несено до церкви Івана Ліствичника).

Літ.: R. P. Ch. Naczelny kapelan wyz­­nania prawosławnego ks. protoprezbiter Bazyli Martysz // Polski Żołnierz Prawo­­sławny. 1996. № 1(6); R. Szagała, A. Ko­­lańczuk. Cmentarz prawosławny na Woli w Warszawie. Groby ukraińskie. Warsza­­wa, 2002; R. Szagała, E. Wiszka. Ukraiń­­cy w Warszawie. Warszawa, 2010.

Р. Шаґала

Завантажити статтю