МА́РТОС Борис Микола­йович (20. 05(01. 06). 1879, м. Градизьк Кременчуц. пов. Полтав. губ., нині смт Глобин. р-ну Полтав. обл. — 19. 09. 1977, м. Ірвінґтон, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью- Джерсі, США) — громадсько-політичний і ко­оперативний діяч, економіст. Походив із давнього козац.-старшин. роду. Професор (1924), дійс. чл. НТШ і УВАН (1946). Закін. Лубен. класичну гімназію (нині Полтав. обл., 1897), матем. факультет Харків. університету (1908). Під час навч. вступив до РУПу (згодом — УСДРП), брав активну участь в укр. нац.-демократ. русі, за що неодноразово був заарештований. Від 1906 викладав у гімназіях і на вищих курсах у Харкові. За політ. діяльність по­збавлений права пед. практики. Від 1909 працював у Волин. губерн. земстві; від 1911 — на Кубані: кер. фінанс. від­ділу упр. Чорномор.-Кубан. залізниці, чл. дирекції кооп. «Союз-Банку», редколегії часопису «Союз»; від 1913 — ін­спектор кооперації Полтав. губерн. земства, організатор кооп. т-в, голова ради Дні­пров. союзу спожив. т-в. 1917 обраний чл. УЦР і Малої ради від УСДРП, чл. ЦК і за­ступник голови Селян. спілки. Один із організаторів 1-го та 2-го Всеукр. кооп. зʼ­їздів. У червні–серпні 1917 — ген. секр. земел. справ Ген. секретаріату УЦР. Спів­автор проекту земел. закону УЦР. За Геть­манату 1918 — голова управи Центр. укр. кооп. комітету, спів­засн. і викл. Київ. кооп. ін­ституту, чл. на­гляд. рад «Дні­просоюзу» та «Українбанку». Від грудня 1918 — Міністр продовол. справ, у квітні–серпні 1919 — Міністр фінансів і голова Ради нар. міністрів УНР. 1920 ви­їхав до Німеч­чини, згодом мешкав у м. Подєбради (Чехо-Словач­чина): 1922–24 — спів­засн. і доцент, 1924–35 — проф. Укр. госп. академії; 1936–38 — директор Укр. тех.-госп. ін­ституту; після 2-ї світової вій­ни — у Мюнхені: 1945–49 — засн. і ректор Укр. високої екон. школи; 1954–56 — президент, 1956–57 — віце-президент, 1957–58 — секр. наук. ради Ін­ституту з ви­вче­н­ня СРСР. 1958 емігрував до США, спів­працював із НТШ і УВАН. Досліджував про­блеми фінансів і роз­витку кооп. руху. Автор спогадів «Оскілко й Болбочан» (Мюнхен, 1958), «М. С. Грушевський, яким я його знав» // «УІ», 1966, № 1–2, «Визвольний здвиг України» (Нью- Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1979; 1989). У 2007 на тер. Полтав. університету економіки і торгівлі встановлено погру­д­дя М., 2009 НБУ в серії «Видатні особистості України» за­провадив у обіг монету номіналом у 2 грн, присвяч. йому.