МАРУНЧА́К Михайло Григорович (04. 10. 1914, с. Далешове, нині Городенків. р-ну Івано-Фр. обл. — 21. 11. 2004, м. Він­ніпеґ, провінція Манітоба, Канада) — історик, літературо­знавець, громадсько-політичний діяч, редактор, бібліо­граф. Доктор права і сусп. н. (1941), проф. Укр. катол. університету в Римі (1970-і рр.). Дійсний член УВАН (1960; у 1983–89 — її президент) та НТШ (1961) у Канаді. Закін. Городенків. класичну гімназію (1935). Навч. у Львів. університеті (1936–40), Карловому університеті та УВУ в Празі (1941–42), завершив вищу освіту в Манітоб. університеті у Він­ніпезі (1955). Перед 2-ю світ. війною — активіст т-в «Просвіта», «Рідна школа» та ін., зокрема молодіж., укр. організацій, за що був увʼязне­­ний польс. владою. Від 17 жовтня 1942 до 5 травня 1945 — у нім. концтаборах (Освенцім, Маутгаузен та ін.). Звільнений амер. військами. Референт, 1947–48 — голова Ліги укр. політ. вʼязнів у Мюнхені, чл. Пере­селен. комісії. Від 1948 — у Канаді, мешкав у Він­ніпезі. Продовжував діяльність у товариствах «Просвіта», «Рідна школа», укр. кредит. ко­оперативах, працював у КУК, обирався до складу керів. органів Світ. кон­гресу вільних українців, очолював Світ. лігу укр. політвʼязнів (від 1985). Ініціатор і спів­засн. Ін­ституту-заповід­ника Маркіяна Шашкевича (1962), його наук. секр. (до 1979), голова (1979–99), ред. і видавець зб. «Шашкевичіяна» (Він­ніпеґ, 1963–88, № 1–43). Автор числен. шашкевичезн. книг, статей, рецензій. Окремий напрям наук. діяльності М. — дослідж. злочинів тоталітар. режимів щодо людства, зокрема проти українського народу: «Система німецьких концентраційних таборів та політика винищува­н­ня в Україні» (1963), «Українці в СРСР поза кордонами УРСР» (1974), «Нація в боротьбі за своє існува­н­ня: 1932 і 1933 [роки] в Україні і діяспорі» (1985). Упорядкував «Біо­графічний довід­ник до історії українців Канади» (1986). За ред. М. ви­йшов цін­ний зб. спогадів, докум. свідчень про 2-у світову війну «В боротьбі за Українську Державу» (1990; усі — Він­ніпеґ), істор.-мемуар. зб. «Городенщина» (Нью-Йорк, 1978). На власні кошти при­дбав і подарував б-ці Львів. університету низку раритет. ви­дань. Нагородж. Шевченків. меда­л­лю (1962), Меда­л­лю сторіч­чя Канади (1967), орденом «За вірність» Укр. істор.-просвітн. правозахис. організації «Меморіал» ім. В. Стуса (2003).