Маруся (Соколовська)

МАРУ́СЯ (Соколовська Олександра Тимо­фіївна; 01(14). 12. 1902, с. Гор­бу­лів Радомишл. пов. Київ. губ., нині Черняхів. р-ну Житомир. обл. — ?) — повстанський отаман. Навч. у 7-клас. Радомишл. жін. гімназії (не закін. через війну). Учителювала в укр. гімназії, яку створила 1917 на базі земського училища і утримувала влас. коштом у рідному селі родина М. Від березня 1919 — у повстан. загоні під командуванням брата Дмитра (очолив загін після загибелі у боях із більшовиками поперед. командира — їхнього наймолодшого брата Олекси). Дмитро воював з більшовиками на Волині, Поділлі та Київщині, у ніч з 7 на 8 серпня його застрелив у Горбулеві зрадник-односелець. У наступ на Київ повстан. бригаду ім. Д. Соколовського повів ще один їхній брат Василь, який приєднався до 1-го корпусу УГА. Невдовзі Василь також загинув від рук зрадників, а оскільки Степан, старший із братів Соколовських, не міг взяти до рук зброю (був священиком), бригаду ім. Д. Соколовського (нарах. 300 шабель, 700 багнетів, 10 кулеметів та 3 гармати) у вересні 1919 очолила М. У жовтні того ж року вона взяла участь у з’їзді повстан. отаманів побл. с. Германівка (нині Обухів. р-ну Київ. обл.). На поч. листопада 1919 бригада М. (12 сотень) одночасно вела бої з більшов. загонами у р-ні м. Фастів (нині Київ. обл.) і білогвард. загонами побл. с. Мотовилівка (нині Фастів. р-ну). Подальша її доля достовірно невідома: за найбільш поширеною версією, 6 листопада 1919 М. застрелив зрадник — колиш. ад’ютант. Однак у істор. джерелах є відомості про бойові дії загонів М. на Поділлі (осінь 1920) і Переяславщині (весна 1921), хоча це могли бути послідовниці О. Соколовської чи загони, названі на її честь (родичі вважали, що М. деякий час проживала в Румунії та Польщі, а згодом емігрувала до Канади). Про неї згадували у спогадах учасники Визв. змагань 1917–21 генерал-поручник Армії УНР О. Вишнівський, повстанець К. Поліщук. Письменник В. Шкляр присвятив їй істор. роман «Маруся» (Х., 2014). У с. Горбулів побл. церкви встановлено пам’ятний знак отаманам Соколовським, у Житомирі на їхню честь названо вулицю.

Завантажити статтю