Марцинюк Андрій
Визначення і загальна характеристика
МАРЦИНЮ́К Андрій (псевд. і крипт.: А. М., Ян Марцін, Селянин, Грицько Сумовитий, Я... сельський хлоп, Ядрульський хлоп, Яндрунюк та ін.; 20. 03. 1862, с. Добромірка, нині Збараз. р-ну Терноп. обл. — 16. 08. 1938, там само) — письменник, громадсько-політичний діяч. Закін. початк. школу, працював ковалем у рідному селі. Вирішал. вплив на формування його нац. світогляду й соц. переконань мав священик Г. Боднар, «один із нечисленних піонірів українського відродження». Знайомство з І. Франком та Лесем Мартовичем сприяло зацікавленням і публікаціям у прогресив. вид. Галичини: «Народ», «Хлібороб», «Радикал», «Громадський голос», «Літературно-науковий вістник». Писав вірші, новели, фейлетони на актуал. теми сільс. життя. Автор гуморист. оповідань «Хитрі пута» (1891), «Чому б бідним не дуріти» (1893), «Хлопські приятелі» (1896), «Голодишні пироги», «Запомога» (обидва — 1913), в яких зображував життя бідноти, засуджував сваволю сільс. урядовців. У публіцист. ст. «Спільність межи простим народом і єго вороги», «Доля заступника громади», «Крайні потреби наших людей», «Про круте кретенько», «Причинки до пояснення еміграції» та ін. (усі — 1890–1906) виступав на захист селян, обстоював нар. освіту, застерігав від еміграції. Знач. розголосу свого часу набрала його ст. «З щасливого Поділля» («Народ», 1892, ч. 15/18) — про причини мас. еміграції насел. Поділля та Покуття у Бессарабію до Рос. імперії, яку передрукували всі укр., низка слов’ян. і нім. часописів Австро-Угорщини. Неабиякою популярністю користувалися серед студент. і гімназій. молоді коротенькі оповідання-«образки» з нар. життя. Зокрема, збереглися свідчення Я. Остапчука про вплив творів М. на студента Краків. університету, а в майбутньому видат. укр. новеліста В. Стефаника. М., разом із Я. Остапчуком та С. Шміґером, займав чільні позиції у культ.-осв. та організац.-політ. роботі в Збараз. пов. Брав безпосередню участь в організації перших читалень товариства «Просвіта» і кооп. крамничок, проводив передвиборчі віча на підтримку нар. кандидатів, зокрема І. Франка, послів до австро-угор. парламенту та галиц. сейму. Листувався з М. Грушевським, В. Гнатюком, М. Драгомановим та І. Франком.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
