Маслов Василь Іванович

Визначення і загальна характеристика

МА́СЛОВ Василь Іванович (21. 12. 1884 (02. 01. 1885), м. Ічня, нині Черніг. обл. — 22. 03. 1959, Київ) — літературознавець, історик. Брат С. Маслова. Кандидат філологічних наук (1944), професор (1945). Закін. Прилуц. гімназію (нині Черніг. обл., 1903), Університет св. Володимира у Києві (1909), де був залишений для підготовки до професор. звання на каф. російської мови і словесності. 1913–14 склав магістер. іспити. 1915–20 — приват-доцент Київ. університету; водночас від 1917 — приват-доцент Вищих жін. курсів; також викладав рос. мову та літературу в 2-й і 4-й г-зіях; 1920–27 — викладач Прилуц. пед. технікуму; від 1927 — зав. Прилуц. окруж. музею. Заснував «Відділ культурних робітників Прилуччини», в якому були представлені матеріали про Т. Шевченка, Є. Гребінку, М. Маркевича, М. Костомарова, Г. Ґалаґана; створив і очолив музейну секцію з метою вивчення історії й культури Прилуччини; для поповнення фондів 1928 здійснив поїздки до Ленінграда (нині С.-Пе­тербург) і Москви (загалом відібрано 271 експонат — речі для відділів малярства, різьбярства, бронзи, меблів, кераміки й приклад. мистецтва). 1929 через наклеп знятий з посади, однак завдяки клопотанню О. Новицького та В. Перетца поновлений на роботі. 1930 повернувся до Києва. Відтоді — науковий співробітник Фольклорно-етногр. комісії ВУАН, після її реорганізації — Інституту історії матеріал. культури ВУАН; від 1937 — в. о. професор кафедри рос. літ-ри Київ. пед. інституту; від 1944 — у Київ. університеті: від 1946 — доцент Основний напрям наукових досліджень — життя і творчість К. Рилеєва, стосунки О. Пушкіна з декабристами. У Прилуках встановлено пам’ятник М. (скульптор О. Радзевич), його ім’ям названо музей.

Завантажити статтю