Маслоу Абрагам-Гарольд

МАСЛО́У Абрагам-Гарольд (Maslow Abra­­ham Harold; 01. 04. 1908, м. Нью-Йорк, США — 08. 06. 1970, м. Мен­­ло-Парк, шт. Каліфорнія, США) — американський психолог, один із засновників гуманістичної психології. Народився у сімʼї емі­грантів із Києва. Доктор психології (1934). Навч. у Нью-Йорк. коледжі, Корнелл. університеті (м. Ітака, шт. Нью-Йорк, 1927), Вісконсин. університеті (м. Медісон, шт. Вісконсин, 1928–34). У 1935–37 — асист. Е. Торндайка в Колумбій. університеті; 1937–51 — викладач Бруклін. коледжу (обидва — Нью-Йорк); 1951–69 — проф., завідувач кафедри психології Університету Брендейс (побл. м. Бостон, шт. Мас­сачусетс). Від 1969 — у Благодій. фонді В. Лоґліна (шт. Каліфорнія). Чл., 1967–68 — президент Амер. психол. асоц., засн.-ред. часописів «Journal of Humanistic Psychology» (1961) і «Journal of Transpersonal Psycho­­logy» (1967). Провадив дослідж. в галузі поведінки приматів; від поч. 1940-х рр. працював над концепцією ціліс. під­ходу до людини як унікал. особистості й аналізу її вищих сутніс. проявів — любові, творчості, духов. цін­ностей тощо (ви­вчав «людське в лю­­дині»). Вважав, що кожній особі притаман­ні потенц. можливості для позитив. росту й удосконале­н­ня, що творчість — універсал. характеристика особистості. Роз­робив теорію людської мотивації, в основі якої — 5 ієрар­­хіч. рівнів потреб («піраміда Маслоу»), які вважав уродженими й універсал. для будь-якої людини: фізіол. (нижчий рівень); потреба в без­пеці (захист, стабільність, порядок); потреба в любові, прихильності, приналежності до певної соц. групи; потреба в повазі й ви­знан­ні; потреба в само­актуалізації, тобто потреба в реалізації влас. здіб­ностей і таланту, твор. потенціалу (вищий рівень). На думку М., людина починає керуватися вищими потребами лише за умови, що попередньо задоволені нижчі, тому само­актуалізації досягає тільки не­знач. від­соток людей (не більше 1 %). У подальшому М. від­мовився від жорсткої ієрархії цієї моделі, виокре­мивши 2 класи мотивів: нижчий — потреби та вищий — само­актуалізація. Ви­вчаючи жит­тєві про­блеми само­актуалізов. людей, у 1960-і рр. роз­робляв «психологію буття» повноцін., роз­винутої особистості. Мотивація на цьому рівні характеризується метамотивами — універсал. «цін­ностями буття» (істина, добро, краса, досконалість тощо), які М. виводив з природи людини (соціокультурне середовище лише впливає на їхню актуалізацію, частіше негативно). Гол. метою гуманіст. педагогіки М. проголошував саму людину, яка творить себе, провід. зав­да­н­ням вихователя вважав забезпече­н­ня дитині свободи вибору, сприя­н­ня роз­витку її природ. нахилів і талантів. Його теорія потреб зна­йшла широке за­стосува­н­ня в економіці, за­ймаючи важливе місце в побудові теорій мотивації та поведінки споживачів. М. також вважають одним із засновників транс­персонал. психології.

Завантажити статтю