МИГУ́ЛІН Олексій Олексі­йович (20. 09. 1893, с. Дворічний Кут, нині Дергачів. р-ну Харків. обл. — 28. 06. 1989, Харків) — зоолог. Доктор біо­логічних наук (1939), професор (1945). Державні нагороди СРСР. Закін. Моск. університет (1917). Від­тоді працював у ньому асист. каф. зоології; у Харкові: 1922–24 — ст. ентомолог Цукротресту, зав. Губерн. станції захисту рослин; 1925–29 — директор Центр. станції захисту рослин Нар. комісаріату землеробства; 1930–35 — завідувач від­ділу хребетних тварин Укр. НДІ захисту рослин; 1935–41 — керівник Укр. н.-д. біол. станції; 1941–43 — завідувач кафедри зоології Укр. с.-г. академії (Київ); у Харків. с.-г. ін­ституті: 1943–56 — проф., 1956–71 — зав., 1971–89 — проф.-консультант каф. зоології та ентомології. Наукові дослідже­н­ня: теор. і прикладна зоо­логія та ентомологія, динаміка та чисельність шкідливих гризунів і комах, захист плодових наса­джень від шкідників. Описав низку нових таксонів. Разом із В. Аверіним 1924 уперше ви­пробував авіахім. спосіб захисту с.-г. рослин від сарани італійської. Організував службу сигналізації і про­гнозів. 1925 під його керівництвом уперше в СРСР організовано Все-укр. мережу спо­стереж. пунктів, 1926 — Ізюм. і Купʼян. спо­стережні пункти у Харків. обл.