Мизгіна Валентина Василівна

МИЗГІНА́ Валентина Василівна (21. 03. 1948, м. Саки, нині АР Крим) — мистецтво­знавець, музейна діячка. Член НСХУ (1984), Нац. комісії з питань поверне­н­ня в Україну культур. цін­ностей при КМ України (1993–96). Заслужений працівник культури України (2000). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2011). Закін. Ін­ститут живопису, скульптури та архітектури у Ленін­граді (нині С.-Петербург, 1974). Від 1970 працює у Харків. ХМ: від 1990 — директор Організаторка ви­ставок укр. мистецтва у По­знані (Польща, 1987), Цинцин­наті (США, 1991), Гельсинкі (Фінляндія), Вільнюсі (обидві — 1998). Віце-президент Укр. комітету Між­нар. ради музеїв (2009–12). Авторка публікацій, теле- та радіо­передач, присвяч. про­блемам роз­витку музей. справи, ре­ституції, творчості майстрів живопису, графіки, декор.-ужитк. мистецтва 19–20 ст.; низки статей в ЕСУ. Уклала альбоми, каталоги: «М. Фрадкін» (1981), «Будянський фаянс: 110 років» (1997), «Наталя Вергун» (1998), «Народний художник Укра-їни Леонід Братченко» (2003), «Мистецька скарбниця Харкова» (2004), «Харківський художній музей» (2005), «Українська муза зарубіж­жя», «Шагал и другие» (обидва — 2007), «Я поведу тебя в музей» (2008), «Талантлив был необы-чайно» (2011; усі — Харків). Кер. і спів­авторка екс­позиц. та видавн. проектів, зокрема «Мистецька скарбниця Харкова» (2004), «Харківський художній музей. 200 років колекції» (2005), «Мистецтво Західної Європи та Сходу ХV–ХХ ст. із зі­бра­н­ня Харківського художнього музею» (2009), «Художник Евдоким Игнатьевич Волошинов» (2013; усі — Харків), «Харківська пейзажна школа» (2009), «Українська доля Дикого Поля» (2013), «Творці українського пейзажу» (2015; усі — Київ).

Завантажити статтю