Микитенко Олексій Васильович

МИКИТЕ́НКО Олексій Васильович (12. 03. 1946, с. Бутівці Хорол. р-ну Полтав. обл.) — прозаїк, публіцист. Член НСПУ (1983). Закін. Харків. політех. інститут (1971). Працював інж., н. с. у н.-д. установах Харкова, Хорол. рай. об’єдн. «Cіль­госптехніка» (Полтав. обл.), оглядачем у г. «Київська правда», «Столиця», «Українська столиця», «День», ж. «Вітчизна», «Київ» у Києві. Автор зб. оповідань «Залізний дощ» (1982), публіцист. розвідки про творчість А. Погрібного «Лицар української національної ідеї» (2012); у зб. прози трьох авторів «Подорожі із маленькою дочкою» (1987; усі — Київ) вміщено повість М. «Таїна». Уривки із роману «Аварія», низка оповідань та численні нариси М. опубл. у колектив. збірниках і періодиці. У проз. творах, які позбавлені дидактики, моралізаторства та закритих закінчень, що тим самим ніби повністю вичерпують подальший життєвий шлях героїв, тяжіє до аналіт. стилю, психологізму. Художнє письмо предметне, образне й пластичне, максимально наближене до заг.-нар. укр. нац. сприйняття. Характер. особливістю знач. частини творів автора, до того ж рад. періоду творчості (зокрема оповідання «Три тополі», «Переміна», «Молодий і молода», «Друге прізвище», «Коли сивіє каміння», «Сон срібних лебедів»), є присутність у них такої складової субстанції люд. буття, як смерть, наявність якої не лише робить існування героїв наповненішим і більш змістовним та невід’ємним від реальності, а й найглибше, можливо, являє люд. сутність кожного з них.

Рекомендована література

1. Макаров А. Так ми й живемо… // Вітчизна. 1984. № 9;
   Google Scholar Internet
2. Медвідь В. Прийти, щоб залишитися: Епічний голос Олексія Микитенка // ЛУ. 2006, 23 берез.;
   Google Scholar Internet
3. Пашковський Є. Прощання з калиною (Про Олексу Микитенка) // Наша версія. 2006. № 9.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю