Микитенко Юрій Олегович
МИКИТЕ́НКО Юрiй Олегович (29. 08. 1962, Київ) — літературознавець, журналіст, перекладач, видавець, поет. Син Олега, брат Євгена, онук Івана Микитенків. Канд. фiлол. н. (1988). Закiн. Київ. університет (1984). Працював н. с. Iн-ту лiт-ри НАНУ (Київ, 1987–98). Наукові дослідження: компаративне літературознавство; історія літ-ри; рецепція античності в укр. класич. літ-рі; укр.-новогрец. літ. зв’язки. Переклав з новогрец. мови окремі твори Р. Бумі-Папа, Я. Ріцоса, К. Кавафіса, С. Коккініса. 1990–92 — проф.-гість укр. філології Йорк. університету (м. Торонто, Канада), запрош. дослідник Укр. дослід. інституту Гарвард. університету (м. Кембридж, США). 1997 під керівництвом І. Кошелівця та І. Качуровського здобув докторат з філософії в УВУ (м. Мюнхен, Німеччина). 1996–99 — гол. ред. г. «Столиця», ж. «Відкритий світ» Міжнар. фонду «Відродження», видавництва «Мегатайп», 1-й заст. гол. ред. г. «Час» (проект В. Чорновола); 2000–02 — гол. ред. г. «Влада і політика» (нагорода «Золоте перо» за кращий суспільно-політ. тижневик, 2001); від 2000 — завідувач відділу критики й літературознавства, заст. гол. ред., від 2012 — шеф-ред., президент і голова редколегії ж. «Всесвіт»; водночас від 2016 — співзасн. і ред. архіт.-урбаніст. часопису «InCity Journal» (усі — Київ). Автор поет. добірки в стилі метамодернізму «Ілюмінації» (ж. «Кур’єр Кривбасу», 2016, січень–березень) та окремих оповідань у періодиці.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Антична спадщина i становлення нової української лiтератури. 1991; Вiд «Слова» до «Iлiади»: Петро Нiщинський — перекладач. 1994; Сяйво Гіппокрени. З історії й типології українсько-грецьких літературних зв’язків. 2008 (усі — Київ).
Завантажити статтю
Людина 
