Микитка Осип

МИКИ́ТКА Осип (21. 02. 1878, с. Заланів, нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл. — 1920, Москва) — військовик. Генерал-хорунжий УГА. Закін. гімназію у м. Пере­мишль (нині Польща), кадет. школу у Відні (1902). Служив у австро-угор. армії. З поч. 1-ї світової вій­ни воював на Рос., від 1915 — на Албан. фронтах. Від січня 1918 — командир Легіону УСС. З утворе­н­ням ЗУНР і поч. укр.-польс. вій­ни — організатор і командир груп «Старе Село», «Пів­ніч» на фронті Рава-Руська–Сокаль, які від листопада 1918 вели бої за Львів. Від січня 1919 — командир 1-го Галиц. корпусу. Від­значився у червні 1919 в ході Чортків. офензиви, коли його корпус зайняв м. Броди (нині Львів. обл.) і на­близився до Львова. У серпні того ж року брав участь у визволен­ні Києва, при­знач. його військ. комен­дантом. Від листопада 1919 — командувач УГА. З метою її порятунку уклав договір із командува­н­ням Добровол. армії генерала А. Денікіна. У лютому 1920 ви­ступив проти пере­ходу УГА на бік Червоної армії і намагався вивести укр. частини для інтернува­н­ня на тер. Румунії. Заарешт. органами ВЧК. Деякий час утримувався в Одесі, згодом вивезений у концтабір Кожухів побл. Москви. Від­хилив неодноразові пропозиції пере­йти на службу до Червоної армії. У серпні 1920 пере­ведений до Москви, незабаром роз­стріляний в увʼяз-ненні. У Львові імʼям М. на­звано вулицю.