Микола

Визначення і загальна характеристика

МИКО́ЛА (Борецький Микола Миколайович; 06. 12. 1879, містечко Сарни Липовец. пов. Київ. губ., нині село Монастирищен. р-ну Черкас. обл. — після 1935) — церковний діяч УАПЦ. Закін. Київ. духовну семінарію (1901), учител. курси в Харкові (1902). У 1904 рукопоклад. на священика. Відтоді душпастирював на Вінниччині; від 1912 працював у Вінн. учител. інституті, згодом — у Черкас. учител. семінарії. Під час 1-ї світової війни  — військ. капелан на фронті. Від 1917 — настоятель Микол. собору в м. Гайсин (нині Вінн. обл.). За використання під час служби української мови зазнав переслідувань з боку РПЦ. 1921 перейшов до УАПЦ, взяв участь у її 1-му Всеукр. православ. церк. соборі. Від 1922 — єпископ Гайсинський, керуючий Гайсин. єпар­хією. На 2-му Всеукр. православ. церк. соборі в жовтні 1927 обраний митрополитом Київським і всієї України. Окрім митрополичого служіння, був також духов. кер. 12-ти парафій УАПЦ у Києві. 29 січня 1930 на Надзвич. соборі під тиском співроб. ГПУ вимушено підписав акт «самоліквідації» УАПЦ. 17 червня 1930 заарешт., 4 липня того ж року за звинуваченням в антирад. агітації засудж. до 8-ми р. таборів. Загинув в ув’язненні.

Завантажити статтю