Миколайський Стефан-Ян

МИКОЛА́ЙСЬКИЙ Стефан-Ян (Mikołajski Szczepan Jan; 25. 12. 1861, м. Краків, Польща — 27. 11. 1929, Львів) — польський громадсько-політичний діяч, лікар-терапевт. Як чл. таєм. рев. гуртка, 1879 заарешт., 1880 звільн., отримавши заборону на навчання. Після її зняття закін. Яґеллон. університет у Кракові (1888). Працював лікарем у Сяноц. повіті, від 1895 — у Кракові. 1901 обраний до викон. комітету Нар. партії (Сторонництва людового) в Галичині. 1902 розпочав лікар. практику у Львові. Засн. та ред. двотижневика «Głos Lekarzy» (1903–15); 1908–1912 видавав однойм. місяч. додаток мовою есперанто («Voco de Kuracistoj»); 1904 обраний до міської ради Львова: кер. саніт. секції; 1914 — чл. Гол. ради Нар. партії «П’яст» (Польс. сторонництва людового «П’яст»); 1919 — в. о. дир. Окруж. упр. здоров’я у Кракові; від 1921 — нач. відділу здоров’я Львів. воєводства. Співпрацював з ред. г. «Kurjer Lwowski», чл. ред. комітету часопису «Przegląd Higieniczny» та додатку до нього «Przyjaciel zdrowia». Запропонував програму боротьби з туберкульозом. Член Ради фонду С. Скарбека для сиріт і людей похилого віку. Автор праці з питання статевого виховання молоді «W imię Ojczyzny. Listy do syna. Rady і przestrogi dla żołnierza polskiego» (Lwów, 1916).

З. А. Баран