Миколая святого церква
Визначення і загальна характеристика
МИКОЛА́Я СВЯТО́ГО ЦЕ́РКВА — пам’ятка народної архітектури та монументального живопису 15–18 ст. Розташ. у с. Середнє Водяне Рахів. р-ну Закарп. обл. Найдавніші конструктивно-будівн. компоненти «горішньої» («верхньої») церкви датують 1428. Належить до найдавніших закарп. храмів потиської групи. Бл. 1600, ймовірно, добудовано зруби над опасанням усіх 3-х частин споруди. Бл. 1760 відремонтовано і над бабинцем зведено високу каркасну вежу з шатровим верхом; поруч із церквою — низька дерев. каркасна дзвіниця під шатровим дахом. Храм дерев’яний, тридільний, із рівноширокими нефом і бабинцем, гранчастим 5-стін. вівтарем. Високий двосхилий дах, а частково і стіни, покриті гонтом; на пд. і пн. стінах бабинця збереглися вузькі вікна готич. стрілчастої форми. В інтер’єрі — позолочений різьблений чотириярус. іконостас 1761 та частково збережені на стінах первісні розписи, ймовірно, 17 ст., які є визнач. творами нар. малярства. Стелю розписано пізніше, очевидно, наприкінці 18 — на поч. 19 ст. На збережених фрагментах розписів у вівтар. частині зображені «Трійця Новозавітна» — на плафоні, «Неопалима купина» — у зх., «Таємна вечеря» — у пн. частинах святилища. У нефі розміщено композиції «Страсті Господні», у бабинці збереглися фрагменти «Страшного суду», постаті святих, поряд з якими — портрет ктитора храму священика Никора в молитов. позі перед іконою св. Миколая. З особливою майстерністю виконано розписи бабинця, що засвідчують тенденцію до вираз. гуманізації тогочас. сакрал. мистецтва. Урочистим монументалізмом познач. розташ. на склепінні образ Пресвятої Богородиці «Знамення», написаний у традиціях нар. декор. мистецтва. Церкву відреставровано 1968 (арх. І. Могитич), 1995 передано православ’ю. Храм є унікал. пам’яткою закарп. школи тесляр. майстерності і разом із розписами належить до найдовершеніших творів в укр. монум. мистецтві. У селі збережено також «долішню» («нижню») церкву св. Миколи, збудовану в серед. 17 ст. із масив. дубових брусів.