Миколенко Петро
Визначення і загальна характеристика
МИКО́ЛЕНКО Петро (справж. — Савченко Микола Лаврінович; ін. псевд. — Байда; 20. 02. 1921, с. Березова Лука, нині Гадяц. р-ну Полтав. обл. — 01. 01. 1979, м. Детройт, шт. Мічиґан, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — військовик, громадський діяч. Майор УПА (1949). Закін. Миргород. керам. технікум (Полтав. обл.), працював на Волині. Мобілізов. до Червоної армії, під час її відступу влітку 1941 залишився на Полтавщині. Наприкінці 1943 у Карпатах вступив до УПА. Признач. командиром підрозділу Військ. округи «Маківка» на Дрогобиччині, який у липні 1944 брав участь в охороні Великого збору УГВР. Від серпня того ж року — командир сотні «Східняки», в якій служили колишні вояки Червоної армії — уродженці центр. і сх. областей України. На чолі сотні (входила до Лемків. куреня) рейдував на тер. Дрогобиччини, Станіславщини, Лемківщини. Від січня 1946 — командир Перемишл. куреня (у складі 4-х сотень) і заст. командира 26-го тактич. відтинка «Лемко». У грудні 1947 разом із рейдовими відділами УПА прибув до Зх. Німеччини. 1948–50 — заступник шефа Місії УПА за кордоном, чл. Закордон. представництва УГВР. Водночас навч. в Укр. тех.-госп. інституті (м. Реґенсбурґ). 1950 емігрував до США. Здобув ступ. бакалавра із мех. інженерії в Університеті Вейна (Детройт, 1960), працював у компанії «General motors». Брав активну участь у громад. і реліг. житті укр. еміграції, зокрема був одним із організаторів і головою Об’єдн. бувших вояків УПА в США, співзасн. (1973) і співроб. Видавн. комітету «Літопис УПА».
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
