МИКОЛИ МОКРОГО ІКОНА

Визначення і загальна характеристика

МИКО́ЛИ МО́КРОГО ІКО́НА — найдавніша чудотворна ікона кафедрального Софійського собору в Києві. Зберігалася на хорах ліворуч — у дубовому різьб­леному кіоті на стіні Микол. нефа. Геральдист і мистецтво­знавець М. Битинський, який бачив її бл. 1954 на еміграції, писав: «Роз­мір образа досить великий, у площі 43 × 33 1/2 інчів [дюймів]; намальовано його на грубій кипарисовій дошці чи сказати б вір­ніш — на трьох зліплених дошках, скріплених двома сильними шпугами. Дошка і шпуги заховалися назовні добре й від часу за­ялозились і закостеніли, але всередині виявляють вже значну струхлявість. Всю ікону покриває тяжка, лита “срібна” риза з від­повід­ними прорізями для облич­чя святого і рук. На ризі навколо голів святих — Миколи і по боках його Христа та Богородиці приковані візерункові німби». Перші дослідж. М. М. І., датованої часами великих князів київських Володимира Святославича та Ярослава Мудрого, роз­почали в 19 ст. М. Закревський, П. Лебединцев та ін. 1882 її ре­ставрував А. Прахов. 1943 М. М. І. вивіз із Софій. собору та з Києва єпис­коп Пере­яславський Мсти­слав (Скрипник). У Варшаві він пере­дав її архі­єпис­копові Пал­ладію (П. Від­ибіді-Руденку), який бл. 1950 пере­їхав до США, а 1954 пере­дав ікону під опіку настоятелеві церкви у Торонто о. В. Сагайдаківському. Згодом вона зберігалася у Свято-Троїц. церкві у Нью-Йорку. Художник А. Романюк виконав копію М. М. І., оригінал було сховано у неві­домому місці. 20 жовтня 1990 патріарх УАПЦ Мстислав (Скрипник), який при­їхав до Києва, оголосив на Софій. площі, що привіз ікону із собою. Однак у редакц. стат­ті церк. місячника «Українське православне слово» за січень 1991 за­значено: «Зменшена копія має срібну сорочку й була прикрасою Трапезної церкви, яку звали звичайно “Малою Софією”». Нині ікона, привезена патріархом Мстиславом (Скрипником), зберігається у церкві Миколи Набережного в Києві.

Літ.: Закревский Н. Описаніе Кіева. Т. 2. Москва, 1868; Лебединцевъ П. Опи­саніе Кіево-Софійскаго кафедральнаго собора. К., 1882; Путеводитель къ свя-тыне Кіева. К., 1891; Київ: Провід­ник. К., 1930; Іларіон (Огієнко). Де останки великого князя київського Ярослава Мудрого? // Віра й культура. Він­ніпеґ, 1954. Ч. 7; Шрамченко С. Український образ св. Миколи «Мокрого» як стара святиня — традиція фльоти // Нові дні. Торонто, 1955. Ч. 1(25); Сагайдаківський В. Правди не втопити: Спогади з 50-річчя пастирства 1927–1977. Торонто, 1977; Білокінь С. І. Київська ікона св. Миколи Мок­рого на американському континенті // Софій. чита­н­ня: Мат. 4-ї між­нар. наук.-практ. конф. К., 2009.

С. І. Білокінь

Завантажити статтю