Миколи Набережного церква

МИКО́ЛИ НА́БЕРЕЖНОГО ЦЕ́РКВА у Києві — православний храм на Подолі. Ін. назви — церква Миколи Чудотворця Набережного, Набережно-Микільська. Роз­таш. на розі вул. Г. Сковороди і Почайнинської; памʼятка архітектури пізнього укр. бароко, побудовано 1772–75 за проектом арх. І. Григоровича-Барського. Муровану церкву споруджено на добровіл. пожертви нав­проти місця, де від 11 ст. стояла дерев. церква. За нар. пере­казом, давній храм на честь св. Миколи зведений на березі річки, де втопилося немовля; батьки звернулися з молитвою до св. Миколи, і сталося чудо — дитя зна­йшли живим у Софій. соборі (див. Миколи Мокрого Ікона). Перша писемна згадка про церкву на цьому місці датується 1543. У серед. 16 ст. тут існувала дерев. парафіял. церква Миколи Набережного. Під час пожежі 1677 храм зруйновано, на його місці коштом київ. війта Ф. Ждана збудовано нову дерев. церкву (на плані Києва 1695 її зображено дерев. однобаневою з однією вівтар. апсидою). На­прикінці 1750-х рр. коштом козаків Київ. і Ніжин. полків здійснено капітал. ремонт. 1811 церква по­страждала від пожежі, згодом від­новлена зі збереже­н­ням первіс. ви­гляду. Церква це­гляна тинькована, має центричну композицію, складається з високого центр. обʼєму зі слабо виявленим хрещатим планом, завершеного восьми­гран. підбан­ником із пів­сферич. банею, не­про­зорим ліхтариком і маківкою. Характерна особливість — єдиний підбан­ник з арковою колонадою зі здвоєних колонок коринф. ордера. У 4-х напів­круглих у плані конхах роз­міщено вівтар і сходи. Наріж­жя центр. обʼєму під­креслено здвоєними пілястрами з витонченими коринф. капітелями. Зі сх. фасаду в наріж­жя вбудовано невисокі квадратні в плані камери — хрещальню та ризницю. На конхах і підбан­нику збережено ошат. барок. декор, вікна верх. ярусу та фронтони мають обрамле­н­ня з більш стриманим профілюва­н­ням і слідами пізніших пере­робок. До зх. конхи прилягає восьми­гран­ний у плані ґанок, який первісно мав ви­гляд шатра на 8-ми колонах, у 2-й пол. 19 ст. пере­роблено на закрите приміще­н­ня — бабинець. На хори ведуть камʼяні сходи в товщі стіни, що продовжуються на горище. 1837 церкву роз­писали, а 1852 поновили, збільшивши обсяг роз­пису. Осн. частину живопис. композицій виконано в 1830–50-х рр., зокрема в стриманій академ. манері, властивій добі класицизму, зображено 12 апостолів у простінках між вікнами підбан­ника і 4 євангелістів на парусах. Усі роз­писи в багатьох місцях під час поновле­н­ня 1882, 1887, 1898, 1915 по­шкоджено. Шедевром іконопис. мистецтва є ікона «Св. Микола Мірлікійський» (1-а пол. 17 ст.). Збережено дерев. різьблений іконостас 1852 у формах пізнього класицизму. 1861–63 із зх. боку зведено шатрову дзвіницю з теплою церквою, що стилістично не по­єд­нана з церквою Миколи Набережного (арх. М. Ікон­ников). 1971–72 під керівництвом І. Дорофієнко проведено консервацію роз­писів; у 1970–80-х рр. — часткову консервацію і ре­ставрацію стінопису, різьбле­н­ня та живопису іконостаса (різьбярі М. Базько, Ю. Євлашевський, І. Криницький, позолотник В. Урванов). Ре­ставрацію памʼятки здійснено 1985–90 за проектом арх. І. Малакової та Г. Церковняка (брав участь В. Отченашко). У 1990-х рр. художник-ре­ставратор В. Подкопаєва від­творила 4 ікони празник. ряду в медаль­йонах центр. частини іконостаса: «Преображе­н­ня», «Вхід до Єрусалима», «Стрі-тення», «Вознесі­н­ня». За збереженими фото іконостаса художники С. Баяндін та Ю. Гуденко створили нові ікони замість втрачених: «Таємна вечеря», «Різдво Христове», «Хреще­н­ня Господнє», «Апостол Іоанн», «Апостол Лука»; художник-ре­ставратор В. Шевчук — ікони в медаль­йонах цар. врат. Деякий час церква виконувала функції кафедрал. храму УАПЦ. Метричні книги (1737–1919) зберігаються в ЦДІА України в Києві. Богослужі­н­ня не припиняли у рад. часи до 1960, від­новили 1992. Київ. фонд культури біля церкви 1993 встановив па-мʼят. хрест із дзвоном на честь тих, хто поклав життя на вівтар України (арх. А. Ігнащенко).

Завантажити статтю