Микулич-Радецький Іван

МИКУ́ЛИЧ-РАДЕ́ЦЬКИЙ Іван (16. 05. 1850, Чернівці — 14. 06. 1905, Польща) — лікар-хірург. Навч. у гімназіях Праги (1861), Чернівців (1862–64, 1867–69), Клагенфурта (Австрія, 1864–66), Германштадта (нині м. Сібіу, Румунія, 1866). Закін. мед. факультет Віден. університету (1875), того ж року здобув ступ. д-ра медицини. Від­тоді працював асист. у клініці хірурга Т. Більрота. Після стажува­н­ня в провід. клініках Німеч­чини, Франції, Англії, Швейцарії отримав зва­н­ня приват-доцент (1880). Був ординар. проф. Краків. університету (1882–87), Кеніґсбер. університету (нині Калінін­град, РФ, 1887–90), Університету м. Бреслау (нині Вроцлав, Польща), де за­ймався хірург. діяльністю в створеній за його ініціативи та збудованій за його влас. проектом приват. клініці. 1903 лікував митрополита Андрея Шептицького. 1904 став гол. лікарем королів. прус. армії. За­пропонував низку ін­новац. методик у хірургії печінки, жовч. шляхів та під­шлунк. залози. Першим візуально дослідив внутр. поверх­ню шлунка та встановив діа­гноз ракової інфільтрації. Ви­значив нові хвороби (син­дром Микулича), провів нові операції (операції Владимирова–Микулича, Гейнеке–Микулича), домігся ви­зна­н­ня антисептич. маски (1896) та місц. анестезії (1902). Разом з Б. Науніним засн. та редагував ж. «Mitteilungen a. d. Grengebieten der Medizin Chirurgie» (1896–1905).

Завантажити статтю