МИ́ЛЕВ Гео (Милев Гео; справж. — Георги Милев Касабов; 15. 01. 1895, м. Раднево Старозагор. обл., Болгарія — 15. 05. 1925, Софія) — болгарський поет, публiцист, пере­кладач. Один із чільних пред­ставників екс­пресiонiзму в болгар. лiт-рi. Навч. у Старозагор. г-зiї (1907–11), ви­вчав роман. фiлологiю в Софiй. університетi (1911–12), фiлософiю — у Ляйпциз. університетi (Німеч­чина, 1912–14), де написав дис., присвяч. поезiї Р. Демеля (не встиг захистити). У 12-річ. віці почав укладати газети й збiрники, якi сам iлюстрував, писати гуморист., патрiот., лiричну поезiю, пере­кладати. Дебютував 1907 віршем у дит. ж. «Славейче». М. пере­кладав твори зх. і словʼян. поетів, зокрема Т. Шевченка та I. Франка. У груднi 1913 у часописі «Ноември» зʼявилися його першi публiкацiї — «Литературно-художествени писма от Германия». 1914 тут (№ 34) опубл. у його перекл. кілька поезій зі зб. «Зівʼяле листя» І. Франка, яким пере­дувало вступне слово про життя й творчість укр. письмен­ника. Згодом перед­рук. у вид. «Антология на жълтата роза» (1922). Учасник 1-ї свiт. вiйни, 1917 був тяжко поранений у голову, втратив праве око. 1918–19 лiкувався в Берлiнi, де від­стежував нові явища в нiм. лiт-рi, по­зна­йомився з нiм. письмен­никами й художниками, пере­кладав і друкувався в екс­пресiонiст. ж. «Die Aktion» і «Der Sturm». Заснував ж. «Везни» (1919–21), що став виразником ідейно-естет. засад символізму та екс­пресіонізму в Болгарії. Пізніше видавав ж. «Пламък» (1924–25), навколо якого гуртувалися про­гресивні літ. сили країни. У ньому на­друкував стат­тi пiд заголовком «Грозни прози», поему «Септември», початок поеми «Ад». Творчість М. роз­вивалася в річищі болгар. та європ. символізму — зб. «Жестокият пръстен» (1920) та «Иконите спят» (1922; обидві — Софія). Най­значніший твір М. — героїко-романт. поема «Септември» (1924; укр. перекл. П. Тичини — «Вересень», Х.; К., 1934), в якій від­ображено події антифашист. Вересн. пов­ста­н­ня 1923 у Болгарії. За цю поему 14 травня 1925 М. засудж. на рiк увʼязне­н­ня. На­ступ. дня він був викликаний у від­діле­н­ня Держ. без­пеки нібито для під­писа­н­ня ріше­н­ня суду і не повернувся. Через 30 р. в одній з брат. могил жертв фашизму зна­йдено його останки. Іменем М. у Болгарії на­звано площі, школи, б-ки, Будинки культури і р-н в Софії. Окремі його вірші українською мовою пере­клав Ф. Скляр.