Милорадович Леонід Олександрович

Визначення і загальна характеристика

МИЛОРА́ДОВИЧ Леонід Олександрович (19. 12. 1841, м. Нові Боровичі, нині Снов. р-ну Черніг. обл. — 07. 04. 1908, Москва, похов. у с. Іванівка, нині Семенів. р-ну Полтав. обл.) — дипломат, громадський діяч, публіцист. Брат Г. Милорадовича. Походив із козац.-старшин. роду. Закін. Олександрів. ліцей (1860). Відтоді служив у підрозділах МЗС Рос. імперії, зокрема у Німеччині, де водночас слухав лекції у Гайдельбер. і Бонн. університетах. 1864 — мировий посередник у Житомир. пов. Волин. губ.; від 1865 — голова повіроч. відділ. Рівнен. мирового з’їзду; від 1867 — голова Київ. мирового з’їзду. 1863–70 перебував під наглядом поліції за звинуваченнями в українофільстві та вільнодумстві. 1878 — київ. віце-губернатор; 1879–82 — поділ. губернатор. 1880 сприяв відновленню театру в м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.). Почес. мировий суддя Київ. і Вінн. округів. Серед публікацій — «Артели рабочихъ для основанія фабрикъ или мастерскихъ» (1862), «Преображенная жизнь христианина» (1899).

Завантажити статтю