Минкова Ліляна Тодорова

Визначення і загальна характеристика

МИ́НКОВА Ліляна Тодорова (Минкова Лиляна Тодорова; 29. 08. 1932, Софія — 28. 05. 2016, там само) — болгарський літературознавець, перекладачка. Доктор філологічних наук (1969). Закін. Софій. університет (1956). Від 1963 працювала в Інституті літ-ри Болгар. АН: від 1994 — старший науковий співробітник Досліджувала болгар. літературу періоду Відродження та її міжнар. зв’язки, історію славістики, зокрема творчість Л. Каравелова і Т. Шевченка, Марка Вовчка, Лесі Українки в Болгарії, славіст. діяльність О. Бодянського, популяризувала укр. літературу в Болгарії. Авторка низки літературозн. розвідок, присвяч. аналізу болгар.-укр. літ. зв’язків, серед яких — «Тарас Шевченко и българската литература» (1964, № 1), «Любен Каравелов и украинския фолклор и фолклористика» (1966, № 1), «Каравелов-Прижов, Шишманов-Драгоманов и началото на българката украинистика» (2004, № 2; усі — г. «Литературна мисъл»), «Михаил Драгоманов и българската украинистика» («Българска украинистика», 2012, № 1). Написала рецензію на кн. «Тарас Шевченко и българс­ката литература» О. Шпильової («Литературна мисъл», 1964, № 1), де високо оцінила монографію, що стала знач. внеском у вивчення історії розвитку болгар. шевченкознавства. Переклала болгар. мовою романи «В дорогу виходь на світанні» Н. Тихого (1961), «Святослав» С. Скляренка (1964), «Вир» Гр. Тютюнника (1966), «Вер-шники» Ю. Яновського (1968; 1987), повість «Звук павутинки» В. Близнеця (1983), зб. творів «Передчуття радості» Є. Гуцала (1982), зб. новел «Кленові листки» В. Стефаника (1978), окремі оповідання Марка Вовчка, О. Гончара, Є. Гуцала, В. Дрозда, В. Шевчука та ін.

Завантажити статтю