Минкова Ліляна Тодорова

МИ́НКОВА Ліляна Тодорова (Минкова Лиляна Тодорова; 29. 08. 1932, Софія — 28. 05. 2016, там само) — болгарський літературо­знавець, пере­кладачка. Доктор філологічних наук (1969). Закін. Софій. університет (1956). Від 1963 працювала в Ін­ституті літ-ри Болгар. АН: від 1994 — старший науковий спів­робітник Досліджувала болгар. літературу періоду Від­родже­н­ня та її між­нар. звʼязки, історію славістики, зокрема творчість Л. Каравелова і Т. Шевченка, Марка Вовчка, Лесі Українки в Болгарії, славіст. діяльність О. Бодянського, популяризувала укр. літературу в Болгарії. Авторка низки літературозн. роз­відок, присвяч. аналізу болгар.-укр. літ. звʼязків, серед яких — «Тарас Шевченко и българската литература» (1964, № 1), «Любен Каравелов и украинския фолклор и фолклористика» (1966, № 1), «Каравелов-Прижов, Шишманов-Драгоманов и началото на българката украинистика» (2004, № 2; усі — г. «Литературна мисъл»), «Михаил Драгоманов и българската украинистика» («Българска украинистика», 2012, № 1). Написала рецензію на кн. «Тарас Шевченко и българс­ката литература» О. Шпильової («Литературна мисъл», 1964, № 1), де високо оцінила моно­графію, що стала знач. внеском у ви­вче­н­ня історії роз­витку болгар. шевченко­знавства. Пере­клала болгар. мовою романи «В дорогу виходь на світан­ні» Н. Тихого (1961), «Святослав» С. Скляренка (1964), «Вир» Гр. Тютюн­ника (1966), «Вер-шники» Ю. Яновського (1968; 1987), повість «Звук павутинки» В. Близнеця (1983), зб. творів «Перед­чу­т­тя радості» Є. Гуцала (1982), зб. новел «Кленові листки» В. Стефаника (1978), окремі оповіда­н­ня Марка Вовчка, О. Гончара, Є. Гуцала, В. Дрозда, В. Шевчука та ін.

Завантажити статтю