Миргородський художньо-промисловий коледж
МИ́РГОРОДСЬКИЙ ХУДО́ЖНЬО-ПРОМИСЛО́ВИЙ КО́ЛЕДЖ ім. М. Гоголя — середній навчальний заклад, що готує фахівців з керамічного мистецтва. Засн. 1896 як Миргород. худож.-пром. школа ім. М. Гоголя, підпорядк. Полтав. губерн. земству. Навч. заклад готував фахівців зі створення гончар., теракотов., майолік., фаянс. і порцелян. виробів, поширював серед ремісників Полтав. губ. художні й тех. знання з керам. виробництва. 1918–19 — худож.-пром. інститут, 1920–29 — худож.-керам. технікум із профтехшколою, 1929–33 — інститут буд. матеріалів із робітфаком і керам.-індустр. технікумом, 1931 діяв склотехнікум, 1933–36 — технікум будматеріалів, від 1936 — керам. технікум ім. М. Гоголя, від 2011 — сучасна назва, у складі Полтав. тех. університету. Коледж має два навч. корпуси — старий у стилі франц. ренесансу (1892, арх. О. Ширшов; пам’ятка історії та архітектури) і новий за типовим проектом (1989, на 750 місць), гуртожиток на 400 місць. На денному і заоч. відділах готують молодших спеціалістів за спеціальностями: декор.-ужитк. мистецтво (спеціалізація «художня кераміка»), виготовлення тугоплавких неметал. та силікат. матеріалів і виробів, монтаж і обслуговування теплотех. устаткування і систем теплопостачання, прикладна екологія, діловодство, економіка підприємства, фінанси і кредит, готел. обслуговуваня. Навч. 452 особи (2016). Наприкінці 19 — поч. 20 ст. досвідчені майстри школи й вихованці виготовляли порцелян. та фаянс. вироби, майолік. і теракотово-емальов. плитки, кахлі для оздоблення фасадів світських будинків, храмів у Полтаві, Полтав. губ., С.-Петербурзі, Буенос-Айресі (іконостаси для рос. посол. церкви, 1900, арх. М. Никонов; варіант для Успен. собор. церкви в Миргороді, експонується у вестибюлі й музеї навч. закладу, 1902). Прагнення О. Сластьона впровадити у навч. процес укр. орнаментику не знайшло підтримки в тогочас. умовах. У 1918–19 інститутом керував В. Кричевський. Вироби педагогів і вихованців експонували на міжнар. і всерос. виставках у С.-Петербурзі (1900, золота медаль; 1902, 1905 — бронз. медалі; 1907, мала срібна медаль; 1912, велика золота медаль), Києві (1908–10; велика золота медаль, 1913), Катеринославі (нині Дніпро, 1910), Всесоюз. с.-г. та кустарно-пром. виставці (Москва, 1923, почес. диплом 2-го ступеня), містах Німеччини (1920-і рр.), Всеукр. ювіл. виставці 1927 у Харкові, Києві, Одесі, на ВДНГ СРСР у Москві (1969), Полтав. ХМ (1976), Велико-Тирново (Болгарія, 1982), Кошаліні (Польща, 1984). У 20 ст. викладали визначні педагоги-художники Ф. Балавенський, М. Касперович, Ф. Красицький, В. Кричевський, Ю. Михайлів, С. Налепинська-Бойчук, І. Падалка, Р. Пельше, Є. Сагайдачний, О. Сластьон, талановиті керамісти О. Білоскурський, П. Ваулін, Ю. Лебіщак, С. Патковський, І. Українець. Серед відомих випускників — скульптор М. Гаврилко, живописці О. Бізюков, І. Северин, графік Р. Лісовський, керамісти І. Бережний, М. Гладкий, Ф. Кариков, В. Требушний, П. Шумейко, художник декор. мистецтва О. Саєнко, теоретик мистецтва М. Писанко, реставратор Л. Калениченко, вчені-кераміки В. Візир, В. Лиско, Є. Литвиненко, І. Мороз, С. Онацький, філософ Л. Губерський, мистецтвознавець В. Ханко. На багатьох керам. підприємствах України працювали художники Р. Вакула, І. Віцько, М. Козак, Н. Луганько, М. Ніколаєв, В. Оврах, З. Олексенко, С. Пасічна, Б. П’я-нида, І. Сень, В. Сіробаба-Климко, Л. Шевченко, а також у Казахстані, Молдові, Монголії, Росії, Таджикистані, Узбекистані. Створ. музей кераміки (бл. 10 тис. од.). На поч. 20 ст. надійшла цінна в худож. відношенні та єдина в Україні колекція з бісквіта — копії зі знаменитих робіт майстрів пластики А. Адамсона, Ф. Гордєєва, М. Піменова, Е. Фальконе, згодом зразки європ. й сх. (китай. і япон.) кераміки, фаянс Межигір’я, ф-ки І. Левинського зі Львова тощо. Експонується копія амфори з Перещепин. скарбу кочівників 7 ст. н. е. на Полтавщині (1916). Значна кількість музей. речей виготовлена викл., майстрами і вихованцями кін. 19 ст. — поч. 21 ст. Директор — С. Масленников, О. Сластьон, В. Кричевський, А. Іванов, І. Лук’яненко, М. Коваленко, засл. працівник нар. освіти УРСР В. Ковган, від 2015 — О. Дубина.
Рекомендована література
- Макаренко Н. Художественно-промышленная керамическая школа имени Н. В. Гоголя в г. Миргороде Полтавской губернии // Искусство и худож. пром-сть. 1900. № 2;
- Ханко В. Осередок мистецької освіти на Полтавщині // Україна в минулому. К.; Л., 1994. Вип. 6;
- Ковган В., Ханко В. Миргородський державний керамічний технікум ім. М. Гоголя: Істор. нарис. Миргород, 1996;
- Ханко В. Миргородському керамічному технікуму — 110 років // ОМ. 2007. № 1;
- Краснопіль В. Відомий в Україні навчально-мистецький заклад // Там само. 2014. № 2.
Завантажити статтю
