МИ́РНЕ НАСЕ́ЛЕ­Н­НЯ — правова категорія, що по­значає осіб, які не є комбатантами і знаходяться під захистом між­народного права. Поня­т­тя «М. н.» охоплює також поня­т­тя «цивіл. населе­н­ня». Під ним ро­зуміють осіб, які внаслідок зброй. конфлікту або воєн. окупації опинилися під владою сторони, що пере­буває в конфлікті, або держави-окупанта, громадянами якої вони не є (ст. 4 Женев. конвенції про захист цивіл. насел. під час вій­ни 1949). Під час від­несе­н­ня особи до категорії М. н. не враховують расові, нац., реліг., політ. чи ін. від­мін­ності. Гааз. конвенцією про закони та звичаї вій­ни 1907 (див. Гаазькі конвенції про закони та звичаї вій­ни 1899 і 1907) і Додатк. протоколом до неї 1977 заборонено за­стосовувати проти М. н. воєн­ну силу, а також дії та по­грози з метою залякува­н­ня; знищувати обʼєкти, необхідні для його жит­тєдіяльності (запаси продовольства, джерела води тощо) й такі, що становлять небезпеку (АЕС, нафто­промисли, під­приємства хім. промисловості та ін.). Особл. статус серед М. н. мають хворі, інваліди, люди похилого віку, діти, вагітні жінки та матері з дітьми. Для охорони цієї категорії осіб сторони, що воюють, можуть як на влас., так і на окупов. тер. створювати спец. сан. і без­печні зони, організовувати евакуацію М. н., забезпечувати до­ступ до нього сан. персоналу та служителів реліг. культу (роз­діл 2 Женев. конвенції про захист цивіл. насел. під час вій­ни 1949). Захист М. н. від наслідків воєн. дій є одним із осн. принципів між­нар. гуманітар. права.