Мирне населення

МИ́РНЕ НАСЕ́ЛЕННЯ – правова категорія, що позначає осіб, які не є комбатантами і знаходяться під захистом міжнародного права. Поняття «М. н.» охоплює також поняття «цивіл. населення». Під ним розуміють осіб, які внаслідок зброй. конфлікту або воєн. окупації опинилися під владою сторони, що перебуває в конфлікті, або держави-окупанта, громадянами якої вони не є (ст. 4 Женев. конвенції про захист цивіл. насел. під час війни 1949). Під час віднесення особи до категорії М. н. не враховують расові, нац., реліг., політ. чи ін. відмінності. Гааз. конвенцією про закони та звичаї війни 1907 (див. Гаазькі конвенції про закони та звичаї війни 1899 і 1907) і Додатк. протоколом до неї 1977 заборонено застосовувати проти М. н. воєнну силу, а також дії та погрози з метою залякування; знищувати об’єкти, необхідні для його життєдіяльності (запаси продовольства, джерела води тощо) й такі, що становлять небезпеку (АЕС, нафтопромисли, підприємства хім. промисловості та ін.). Особл. статус серед М. н. мають хворі, інваліди, люди похилого віку, діти, вагітні жінки та матері з дітьми. Для охорони цієї категорії осіб сторони, що воюють, можуть як на влас., так і на окупов. тер. створювати спец. сан. і безпечні зони, організовувати евакуацію М. н., забезпечувати доступ до нього сан. персоналу та служителів реліг. культу (розділ 2 Женев. конвенції про захист цивіл. насел. під час війни 1949). Захист М. н. від наслідків воєн. дій є одним із осн. принципів міжнар. гуманітар. права.

Д. І. Кулеба