Мирне співіснування

МИ́РНЕ СПІВ­ІСНУВА́­Н­НЯ — принцип взаємовід­носин держав із різними політичними і соціальними устроями. М. c. перед­бачає від­мову від вій­ни як засобу зовн. політики країн, не­втруча­н­ня у справи одна одної, повагу суверенітету й територ. цілісності, рівність і взаємну вигоду, роз­виток екон. й політ. спів­­праці. Принцип М. с. роз­роблений на поч. 1920-х рр. рад. керівництвом після не­вдалих спроб організувати світ. революцію зброй. шляхом і формально став одним з осн. принципів його зовн. політики, спрямов. на нормалізацію від­носин і спів­робітництва СРСР із капіталіст. країнами на між­держ. рівні. Однак навіть офіційно він не означав припине­н­ня ідеол. вій­ни між соціалізмом і капіталізмом та не виключав на­да­н­ня під­тримки з боку СРСР рев. рухам у будь-якій країні світу. В умовах «холодної вій­ни» держави Заходу роз­глядали принцип М. с. як специфічну форму між­нар. класової боротьби, пропагандист. прикри­т­тя т. зв. екс­порту революції і не ви­знавали його. Політику М. с. за­стосовували й ін. соціаліст. країни, зокрема від­повід­ні положе­н­ня зафіксов. у преамбулі Угоди про торгівлю та звʼязки між Індією й Тибет. р-ном Китаю 1954 і під­тверджені ріше­н­нями Бандун. конф. 1955. Принципи М. c. закріплені у багатьох між­нар.-правових актах, зокрема Статуті ООН, Заключному акті Наради з без­пеки та спів­робітництва в Європі 1975.

Завантажити статтю