Мирне співіснування
МИ́РНЕ СПІВІСНУВА́ННЯ — принцип взаємовідносин держав із різними політичними і соціальними устроями. М. c. передбачає відмову від війни як засобу зовн. політики країн, невтручання у справи одна одної, повагу суверенітету й територ. цілісності, рівність і взаємну вигоду, розвиток екон. й політ. співпраці. Принцип М. с. розроблений на поч. 1920-х рр. рад. керівництвом після невдалих спроб організувати світ. революцію зброй. шляхом і формально став одним з осн. принципів його зовн. політики, спрямов. на нормалізацію відносин і співробітництва СРСР із капіталіст. країнами на міждерж. рівні. Однак навіть офіційно він не означав припинення ідеол. війни між соціалізмом і капіталізмом та не виключав надання підтримки з боку СРСР рев. рухам у будь-якій країні світу. В умовах «холодної війни» держави Заходу розглядали принцип М. с. як специфічну форму міжнар. класової боротьби, пропагандист. прикриття т. зв. експорту революції і не визнавали його. Політику М. с. застосовували й ін. соціаліст. країни, зокрема відповідні положення зафіксов. у преамбулі Угоди про торгівлю та зв’язки між Індією й Тибет. р-ном Китаю 1954 і підтверджені рішеннями Бандун. конф. 1955. Принципи М. c. закріплені у багатьох міжнар.-правових актах, зокрема Статуті ООН, Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975.
Завантажити статтю
