Миронець Марія Павлівна

МИРОНЕ́ЦЬ Марія Павлівна (Грикун; 28. 04. 1893, с. Велика Димерка, нині смт Бровар. р-ну Київ. обл. — 02. 10. 1974, м. Бровари Київ. обл.) — поетеса. Член СПУ (1938). Орден «Знак Пошани» (1939). Мала початк. освіту, працювала у колго­спі, навч. самотужки. У вільний від праці час писала вірші — спів­учі, муз., багаті нар. мотивами з викори­ста­н­ням місц. фольклор. елементів. 1938 ви­йшла перша зб. поезій «Цвіте жінка, як калина» (пере­кладено російською мовою), 1940 — друга її кн. «Поезії». 1943, після визволе­н­ня м. Бровари від нацистів, виник конфлікт між поетесою і 1-м секр. райкому партії М. Ратушним. Публічно М. звинуватила його в тому, що, тікаючи з Броварів, він залишив на приміщен­ні райкому червоний прапор. Це обвинуваче­н­ня мало для неї фатал. наслідки в подальшому житті. Твори ві­домої вже поетеси від­мовилися друкувати всі газети, «забула» її і СПУ. На захист М. стали М. Рильський, А. Малишко, Ю. Смолич, однак вони не змогли домогтися зня­т­тя негласної заборони друкувати її твори. Зробити цього не вдалося до кінця життя поетеси, яка продовжувала писати вірші. Імʼя М. після довгих років забу­т­тя вперше згадала 1983 бровар. рай. г. «Нове життя», 1990 написав про неї ж. «Народна творчість та етно­графія». Поезія М. залишається в золотому фонді укр. літ-ри. Її поет. спадок, по суті, і донині є не дослідженим. Імʼям М. на­звано вулицю у Великій Димерці.

Завантажити статтю