Миронов Андрій Олександрович

МИРО́НОВ Андрій Олександрович (Миронов Андрей Александрович; 07. 03. 1941, Москва — 16. 08. 1987, Риґа, похов. у Москві) — російський актор, театральний режисер. Народний артист РРФСР (1980). Закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна (Москва, 1962; викл. І. Рапопорт). Від­тоді — у Московському театрі сатири. Ви­ступав на естраді й телебачен­ні як актор та спів­ак, озвучував анімаційні фільми, зокрема «Помста кота Леопольда» (1975), «Раз ковбой, два ковбой» (1981). Грав у телевізійних ви­ставах «Рудін» за І. Тургенєвим (1969, реж. Л. Хейфец), «Сторінки журналу Печоріна» за М. Лермонтовим (1974, реж. А. Ефрос), «Божевільний день, або Весі­л­ля Фіґаро» за П.-О. Бомарше (1973, реж. В. Плучек).

Від 1961 — у кіно. Актор низки фільмів, серед яких — «Бережись автомобіля» (1966, реж. Е. Рязанов), «Діамантова рука» (1968, реж. Л. Гайдай), «На­дба­н­ня республіки» (реж. В. Бичков), «Тінь» (реж. Н. Кошеверова; обидва — 1971), «Не­ймовірні пригоди італійців у Росії» (1973, реж. Е. Рязанов, Ф. Проспері), «Казка мандрів» (1983, реж. О. Мітта), «Блондинка за рогом» (1984, реж. В. Бортко), «Мій друг Іван Лапшин» (1984, реж. О. Герман), «Людина з бульвару Капуцинів» (1987, реж. А. Сурикова); т/ф: «Соломʼяний капелюшок» (1974), «Небесні ластівки» (обидва — реж. Л. Квішіхідзе), «Дванадцять стільців» (обидва — 1976), «Звичайне диво» (1978; обидва — реж. М. Захаров), «Троє в човні, не рахуючи собаки» (реж. Н. Бірман), «Фантазії Фарятьєва» (реж. І. Авербах; обидва — 1979).

1988 у Ленін­граді від­крито театр «Російська антре­приза» ім. М., 1999 у Москві засновано музей-квартиру акторської сімʼї М. Виконавська манера М. вирізнялася по­єд­на­н­ням пластичної легкості, бурлескності, бароковості та надмірності акторського малюнка з оригінальним, гострим роз­кри­т­тям образу і глибоким психологічним аналізом.