Миронов Андрій Олександрович

Визначення і загальна характеристика

МИРО́НОВ Андрій Олександрович (Миронов Андрей Александрович; 07. 03. 1941, Москва — 16. 08. 1987, Риґа, похов. у Москві) — російський актор, театральний режисер. Народний артист РРФСР (1980). Закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна (Москва, 1962; викл. І. Рапопорт). Відтоді — у Московському театрі сатири. Виступав на естраді й телебаченні як актор та співак, озвучував анімаційні фільми, зокрема «Помста кота Леопольда» (1975), «Раз ковбой, два ковбой» (1981). Грав у телевізійних виставах «Рудін» за І. Тургенєвим (1969, реж. Л. Хейфец), «Сторінки журналу Печоріна» за М. Лермонтовим (1974, реж. А. Ефрос), «Божевільний день, або Весілля Фіґаро» за П.-О. Бомарше (1973, реж. В. Плучек).

Від 1961 — у кіно. Актор низки фільмів, серед яких — «Бережись автомобіля» (1966, реж. Е. Рязанов), «Діамантова рука» (1968, реж. Л. Гайдай), «Надбання республіки» (реж. В. Бичков), «Тінь» (реж. Н. Кошеверова; обидва — 1971), «Неймовірні пригоди італійців у Росії» (1973, реж. Е. Рязанов, Ф. Проспері), «Казка мандрів» (1983, реж. О. Мітта), «Блондинка за рогом» (1984, реж. В. Бортко), «Мій друг Іван Лапшин» (1984, реж. О. Герман), «Людина з бульвару Капуцинів» (1987, реж. А. Сурикова); т/ф: «Солом’яний капелюшок» (1974), «Небесні ластівки» (обидва — реж. Л. Квішіхідзе), «Дванадцять стільців» (обидва — 1976), «Звичайне диво» (1978; обидва — реж. М. Захаров), «Троє в човні, не рахуючи собаки» (реж. Н. Бірман), «Фантазії Фарятьєва» (реж. І. Авербах; обидва — 1979).

1988 у Ленінграді відкрито театр «Російська антреприза» ім. М., 1999 у Москві засновано музей-квартиру акторської сім’ї М. Виконавська манера М. вирізнялася поєднанням пластичної легкості, бурлескності, бароковості та надмірності акторського малюнка з оригінальним, гострим розкриттям образу і глибоким психологічним аналізом.

Завантажити статтю