Мистецький арсенал

«МИСТЕ́ЦЬКИЙ АРСЕНА́Л» Національний культурно- мистецький та музейний комплекс Відкритий 2006 у Києві з ініціативи Президента України В. Ющенка згідно з Розпорядженням КМ України (2005) та Указом Прези­дента України (2006) з метою сприяти модернізації укр. суспільства та інтеграції України до світ. контексту. Від 2010 — національний. Заг. пл. 9,8 га. Будівля Старого Арсеналу (1784–1801) зведена за проектом арх. інж. корпусу рос. армії К.-І. Шпекле (розташ. на вул. Лаврська, № 10–12) — істор.-архіт. пам’ятка держ. значення в межах Старої Києво-Печер. фортеці. У плані прямокутна (168 × 135 м) із заокругленим наріжжям, має внутр. подвір’я з 4-ма ворітьми, розташ. по осі фасадів. Планування зального типу, з розміщеними у 2 ряди опор. стовпами, що несуть на 1-му поверсі склепінчасті перекриття (прогін 8,75 м), на 2-му — кроквяні ферми з підвіс. стелями. Під зх. частиною споруди — підвал. Внутр. кам’яні сходи розташ. попарно біля пд., пн. і сх. воріт. Стіни завтовшки бл. 2 м та склепіння складено зі світло-жовтої київ. цегли (сучасники називали Арсенал порцеляновим). На подвір’ї були пандуси для вкочування гармат на 2-й поверх (не збережено). Довгасті фасади поділено на 2 яруси. Нижній, з рівномірно розставленими арковими прорізами, оброблено великим дощаним рустом. Рівні площини 2-го поверху з прямокут., обрамленими простою лиштвою вікнами, завершуються спрощеними дорич. фризом і карнизом. Гол. архіт. акцентами фасадів є портали воріт; портал гол. входу оздоблено пілястрами дорич. ордера. Ворота бічних фасадів утоплено в нішах, оформлених колонами тоскан. ордера. Арсенал — перша класицистична споруда в Києві, проте заокруглені роги будинку, характер ніш у порталах, окремі віконні лиштви на зх. фасаді нагадують добу бароко. На 1-му поверсі були розташовані майстерні, вартівня та команда черг. офіцера; на 2-му — майстерні, канцелярія упр., контора, креслярня. Тут виробляли і ремонтували гармати (єдинороги, мортири), спорядження до них, гранати, бомби, ядра, картеч, кінську збрую, холодну зброю, кулі різного калібру. Кількість майстерень та їхня спеціалізація змінювалися залежно від вимог виробництва. Арсенал виконував також функції сховища зброї, зокрема 1817 тут налічувалося 46 тис. нових рушниць, 2 тис. палашів, 3,5 тис. тесаків. Під час війни споруда мала слугувати оборон. цілям; під час облоги тут можна було розмістити гарнізон із 2-х тис. осіб і понад 2 тис. пудів пороху в бочках. Упродовж 20 ст. Арсенал використовували як військ.-пром. об’єкт, перебував у відомстві Міністерства оборони: до 1994 — в/ч 61809, 1994–2004 — в/ч 2161, від 2004 — Київ. ремонт. завод. Указом Президента України «Про заходи щодо відзначення вступу України у 3-є тисячоліття» (2000) передбачено передати його для створення культурно-мист. закладу. Під час археол. розкопок на тер. Старого Арсеналу виявлено матеріали 17–18 ст., що належать до часів існування на цій тер. Вознесен. дівочого монастиря (перенесе- но до Флорів. монастиря на Подолі 1711–12 у зв’язку з розбудовою Старої Печер. фортеці): залишки фундаментів кам’яної Вознесен. церкви та знач. поховал. комплекс (понад 260 поховань), глиняний посуд, архіт.-декор. вироби, фрагменти гутного скла, монети польс.-литов., прибалтій.-швед. та рос. чеканення 15–19 ст. До непересіч. знахідок відносять 4 кістяні шахові фігурки 15–16 ст., а колекція керам. виробів 16–17 ст. не має аналогів у Європі. Паралельно із проведенням виставок реставрують приміщення; заг. експозиц. площа сягатиме 60 000 м², нині використовують бл. 12 000 м². «М. А.» інтегрує сучасне мистецтво, нову музику, театр, літературу та музейну справу; у проектах порушують важливі сусп. питання. 2009 проведено виставку укр. скульптури «De profundis (Із глибин)», 2012 — 1-у Міжнар. бієнале сучас. мистецтва, 2015 — виставку творчості укр. художників 20 ст. із приват. колекції І. Диченка. Ген. дир. — О. Островська-Люта (від 2016).

Завантажити статтю