Митна політика

МИ́ТНА ПОЛІ́ТИКА — складник внутрішної та зовнішньої державної політики, що є сукупністю перед­усім економічних заходів щодо митної справи, спрямованих на захист національних інтересів та національної без­пеки в політичній, економічній, соціальній, екологічній та інших сферах. Виконує екон., регулятивну, захисну, фіскал., інформ.-статистичну, між­нар.-політ. функції. На практиці М. п. насамперед виявляється в регламентуван­ні обсягу, структури та умов екс­порту й імпорту товарів та пере­міще­н­ня транс­порту через державний кордон. Історично склалися 2 осн. форми М. п.: протекціоніст. і політика вільної торгівлі. Протекціоніст. М. п. спрямов. на створе­н­ня найбільш сприятливих умов для роз­витку віт­чизн. виробництва та внутр. ринку. Її осн. цілей досягають шляхом за­провадже­н­ня високого рівня митного обкладе­н­ня на імпортов. товари. На від­міну від протекціонізму, політика вільної торгівлі припускає мін. рівень обкладе­н­ня митом і спрямов. на за­охоче­н­ня ввозу іноз. товарів на внутр. ринок країни. Нині у кожній державі М. п. здійснюють згідно з чин­ним законодавством, між­нар.-правовими актами та усталеною практикою шляхом реалізації від­повід. доктрин, стратегій, концепцій і про­грам внутр. і зовн. держ. діяльності. В Україні правові засади М. п. ґрунтуються на вимогах Кон­ституції України, положе­н­нях Митного кодексу України (2012), Законів України «Про зовнішньо­­економічну діяльність» (1991), «Про Митний тариф України» (2014), між­нар. договорів України. М. п. реалізують органи доходів і зборів, до яких належать центр. орган виконав. влади, що забезпечує формува­н­ня та реалізує держ. податк. і митну політику — Держ. фіскал. служба України, митниці та митні пости. Проте формува­н­ня і реалізація М. п. — склад. процес, участь у якому беруть всі три гілки держ. влади — законодавча, викона­вча і судова. Крім цього, її здійснюють за участі субʼєктів господарюва­н­ня, пред­ставників громад. обʼ­єд­нань, ін. учасників сусп. від­носин. М. п. є невід­ʼєм. частиною екон. й зовн.-торг. політики держави, тому вона залежить від цілей і зав­дань заг. екон. стратегії уряду. Ін­ституц. механізм формува­н­ня та реалізації М. п. — система взаємодіючих субʼєктів (ін­ститутів), що забезпечують цілісність, без­перервність процесу регулюва­н­ня сусп. від­носин у митній галузі (ВР, КМ, Міністерство фінансів України), а також створюють необхідні умови для по­стійного задоволе­н­ня найбільш сут­тєвих потреб обʼєктів М. п. (Держ. фіскал. служба України); функціонал. — рац. сукупність форм, методів, способів, при­йомів її формува­н­ня та реалізації, порядок викори­ста­н­ня держ. ін­ституціями інструментів митного регулюва­н­ня (митно-тарифні та нетарифні заходи тощо). Пріоритет. напрямами М. п. України у внутр.-політ. сфері є забезпече­н­ня не­ухил. дотрима­н­ня прав і закон. інтересів субʼєктів господарюва­н­ня і громадян, під­вище­н­ня ефективності діяльності органів доходів і зборів, про­зорість і від­критість при прийнят­ті управлін. рішень, інформува­н­ня насел. України про стан митного регулюва­н­ня та зміцне­н­ня на цій основі його довіри до посад. осіб органів доходів і зборів; нед­опуще­н­ня неконтрольов. ввезе­н­ня в Україну екологічно небезпеч. технологій, речовин і матеріалів, протидія митним правопоруше­н­ням; у зовн.-політ. сфері — проведе­н­ня актив. між­нар. політики з метою створе­н­ня сприятл. умов для про­гресив. екон. і соц. роз­витку України, повноправна участь у діяльності Всесвіт. митної організації та ін. між­нар. організацій, протидія поширен­ню зброї та засобів її до­ставки, військ. спорядже­н­ня, по­глибле­н­ня транс­­кордон. спів­робітництва, адаптація законодавства України у митній сфері до законодавства ЄС.

Завантажити статтю