Митрофан (Полікарпов)
Визначення і загальна характеристика
МИТРОФА́Н (Полікарпов Микола Іванович; 01. 04. 1871, с. Істобне Воронез. губ., Росія — 09. 12. 1934, Москва) — церковний краєзнавець. Канд. богослов’я (1919). Закін. Воронез. духовну семінарію (1891), Київ. духовну академію (1919). У 1892–95 — викладач, 1895–1915 — наглядач Воронез. духов. семінарії; водночас від 1900 — секр. єпархіал. ради училища. Досліджував проблеми церк. та світ. історії Воронез. краю 17–19 ст. Від 1892 співпрацював з г. «Дон», «Воронежский телеграф», «Воронежские епархиальные ведомости». Склав істор.-статист. опис с. Голишівка Коротояк. пов. (1892–93), дослідив процес його заселення в 17 ст., підготував нариси історії Троїцького Єлецького, Олексівського Акатова та Митрофанів. монастирів. Член Воронез. церк. істор.-археол. комітету та Воронез. вченої архів. комісії. У працях Воронез. вченої архів. комісії помістив статті з історії губерн. типографії, разом із М. Аполлосовим опублікував «Древние акты» (1902). Понад 25 матеріалів помістив у «Воронежской старине», зокрема присвяч. св. Митрофану, Тихону Задонському, Антонію (Смирницькому), єпископу Леву (Юрлову). Детально вивчав стосунки св. Митрофана з царем Петром I. 1922 прийняв чернецтво у Києво-Печер. лаврі. 1921–23 — науковий співробітник ВУАН. Наприкінці 1923 — на поч. 1924 патріархом Тихоном (Бєлавіним) висвяч. на єпископа Бутурлинівського, вінарія Воронез. єпархії. 1924 заарешт. У червні 1925 висланий на 3 р. до Оренбур. губ. (Росія). Від 1928 жив у Москві.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Воронежский Митрофанов монастырь // Воронежская старина. 1906. Вып. 5; Воронеж. Алексеевский Акатов монастырь // Там само. 1909. Вып. 8.