Митрофан (Полікарпов)

МИТРОФА́Н (Полікарпов Микола Іванович; 01. 04. 1871, с. Істобне Воронез. губ., Росія — 09. 12. 1934, Москва) — церковний крає­знавець. Канд. богословʼя (1919). Закін. Воронез. духовну семінарію (1891), Київ. духовну академію (1919). У 1892–95 — викладач, 1895–1915 — на­глядач Воронез. духов. семінарії; водночас від 1900 — секр. єпархіал. ради училища. Досліджував про­блеми церк. та світ. історії Воронез. краю 17–19 ст. Від 1892 спів­працював з г. «Дон», «Воронежский теле­граф», «Воронежские епархиальные ведомости». Склав істор.-статист. опис с. Голишівка Коротояк. пов. (1892–93), дослідив процес його заселе­н­ня в 17 ст., під­готував нариси історії Троїцького Єлецького, Олексівського Акатова та Митрофанів. монастирів. Член Воронез. церк. істор.-археол. комітету та Воронез. вченої архів. комісії. У працях Воронез. вченої архів. комісії помістив стат­ті з історії губерн. типо­графії, разом із М. Апол­лосовим опублікував «Древние акты» (1902). Понад 25 матеріалів помістив у «Воронежской старине», зокрема присвяч. св. Митрофану, Тихону Задонському, Антонію (Смирницькому), єпис­копу Леву (Юрлову). Детально ви­вчав стосунки св. Митрофана з царем Петром I. 1922 прийняв чернецтво у Києво-Печер. лаврі. 1921–23 — науковий спів­робітник ВУАН. На­прикінці 1923 — на поч. 1924 патріархом Тихоном (Бєлавіним) висвяч. на єпис­копа Бутурлинівського, вінарія Воронез. єпархії. 1924 заарешт. У червні 1925 висланий на 3 р. до Оренбур. губ. (Росія). Від 1928 жив у Мос­кві.

Пр.: Воронежский Митрофанов мо­настырь // Воронежская старина. 1906. Вып. 5; Воронеж. Алексеевский Акатов монастырь // Там само. 1909. Вып. 8.

Літ.: Акиньшин А. Двадцать воронежских краеведов: Мат. к биогр. словарю // Отечество. 1997. Вып. 9.

П. В. Голобуцький

Завантажити статтю