Митькевич Леонід Іванович
МИТЬКЕ́ВИЧ Леонід Іванович (17(29). 05. 1896, с. Старий Білоус, нині Черніг. р-ну Черніг. обл. — 27. 07. 1972, Чернігів) — живописець, графік. Закін. Черніг. реал. училище (1913; викл. живопису — М. Тарловський), 1914 вступив на інж.-буд. відділ. С.-Петербур. політехніки, 1917 перевівся на 2-й курс фіз.-мат. факультету Університету св. Володимира у Києві. Через політ. і сімейні обставини переїхав до Чернігова, де навч. 1919–23 в ІНО; водночас 1920–22 працював зав. нар. студії мистецтв; 1921–24 — викладач малювання у школах ім. М. Коцюбинського та ім. Т. Шевченка; 1925–30 — викладач математики і механіки у профтехшколі, технікумах індустр. та дорож. будівництва. У 1920-і рр. захопився живописом. Готував документи для поданих на конкурс 1921–22 проектів пам’ятників Т. Шевченку та М. Коцюбинському (виставляли для огляду в приміщенні керованої ним студії); за браком фінансування не реалізовано. Брав активну участь у діяльності Асоц. художників Червоної України (АХЧУ). 1927 був делегатом з’їзду АХЧУ в Харкові. 1928 взяв участь у першій худож. виставці, організов. Черніг. філією АХЧУ. Товаришував з національно свідомою молоддю Чернігова. Член літ. гуртка у Чернігові. Через проблеми з карал. органами 1930 виїхав на Урал. 1930–33 у Свердловську (нині Єкатеринбург, РФ) викладав математику в Урал. гірн., Урал. геол.-розв. та автогеннозварюв. технікумах. На деякий час переїхав до Сухумі (Грузія). 1934–35 — у Москві, де оформляв Музей народознавства. У квітні 1935 приїхав до Чернігова провідати родичів, 27 квітня заарешт. за звинуваченням у приналежності до терорист. організації, наступ. дня перевезений до Києва. 1–4 лютого 1936, після 8-місяч. слідства, винесено вирок Київ. військ. трибуналу по т. зв. терорист. групі М. Зерова, куди включено і М. На суді не визнав своєї «провини», засудж. до 7-ми р. позбавлення волі та обмеження прав. У таборах перебував 11 р. і 3 місяці. Звільн. 1946. Захворів на туберкульоз та епілепсію, повернувся до Чернігова. Від 1948 працював викл. математики у серед. школі в с. Ковчин Куликів. р-ну Черніг. обл.; 1953–57 — у Тальянків. зоотехнікумі (Уман. р-н Черкас. обл.). Відтоді — у Чернігові. Реабіліт. 1958. Під час 2-ї світової війни батьків. будинок спалили німці, тому майже всі його ранні художні твори згоріли. За сприяння І. Коцюбинської 1963 отримав квартиру в Чернігові. У 1960-і рр. багато й успішно працював як художник. Брав участь у мист. виставках. Писав переважно пейзажі та натюрморти у реаліст. стилі. Осн. техніки — олія, акварель, гуаш, пастель. Для робіт М. характерні майстерність малюнку та композиції. Деякі картини зберігаються у Черніг. ХМ, Черніг. літ.-мемор. музеї-заповіднику М. Коцюбинського.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — «Зимовий пейзаж» (1948), «На Болдиних горах» (1960), «Транспортний міст» (1961), «Натюрморт зі статуеткою», «Квітуча яблуня», «Яблунька», «Лютневий ранок», «Жінка», «Ранок у лютому», «Квітневий етюд», «Околиця Чернігова» (усі — 1960-і рр.); живопис — серія «Краєвиди Чернігова» (1960-і рр.); «Острів на Стрижні» (1962), «Вікно холостяка» (1963), «Гладіолуси», «Красний міст», «Натюрморт із квітами і фруктами», «Натюрморт зі стаканом чаю та чайником» (усі — 1960-і рр.).
Рекомендована література
- Радянські художники 20–30-х рр.: Каталог виставки. Чг., 1969;
- Андрійчук Т. В. Чернігівець Леонід Митькевич — маловідомий представник «Розстріляного відродження» // Шрагів. читання: Зб. ст. і мат. Чг., 2012. Вип. 2;
- Її ж. Леонід Митькевич: один із когорти митців «Розстріляного відродження» // Реабіліт. історією. Черніг. обл. Чг., 2012. Кн. 4.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
