Михайленко Анатолій Григорович
МИХАЙЛЕ́НКО Анатолій Григорович (22. 04. 1939, х. Комуна, нині с. Володимирівка Карлів. р-ну Полтав. обл. — 07. 06. 2007, Київ) — прозаїк, публіцист, журналіст. Член НСПУ (1981). Заслужений журналіст України (1991). Премії ім. Я. Галана (1974), ім. Д. Нитченка (2001), ім. Д. Луценка (2004). Закін. Київський університет (1961). Відтоді працював у Києві: у ЗМІ; 1977–83 — зав. ред. сучас. прози видавництва «Молодь»; 1983–84 — гол. ред. видавництва «Веселка»; 1984–93 — гол. ред. ж. «Україна та англомов. місяч. додатка «Юкрейн»; від 1993 — ред. відділу літ-ри, культури, мистецтва і політики г. «Вісті Центральної спілки споживчих товариств України» (виступав із літ.-мист. розвідками, політ. акцентами під псевд. Анатолій Орчик); від 1994 — кор. укр. тижневика в Австралії «Вільна думка». Дебютував 1969 зб. публіцистики та нарисів «Окрилення». Осн. теми творчості: події 2-ї світової війни, життя українців в еміграції від Далекого Сходу Росії до Австралії, де побував двічі, та діячі нац. культури й укр. письменництва. Порушував питання про морал. якості людини, глибокі люд. почуття, дружбу й товариськість; у повістях моделював різні пласти життя, пройняті схожими почуттями: тривогою і болем, бажанням привернути увагу до непростих морал.-етич. проблем, породжених подвій. мораллю, зокрема черствість, пристосовництво, злість. Писав для дітей, висвітлював проблеми молоді, зображав своїх героїв у перелом. моментах життя, коли в екстремал. ситуаціях формуються характери юнаків та дівчат. Твори М. друкували в збірниках, виданих у Києві та Москві, а також у перекл. білорус. та узбец. мовами. Автор і упорядник кн. творів укр. письменників Австралії «Рідні голоси далекого континенту» (1993), кн. «Осіннє золото» — про лауреатів літ.-мист. премії ім. Д. Луценка (2007; обидві — Київ). Здійснив літ. запис та впорядкування кн. «Я козачка твоя, Україно» Р. Кириченко (П., 2003). У 1984 за повістю «Обеліск» на студії «Укртелефільм» знято худож. т/ф «Довге відлуння», 1989 за повістю про українців Далекого Сходу «Зелений гай» — докум. т/ф з однойм. назвою. Його іменем 2013 названо Карлів. рай. бібліотеку; 2014 у Варварів. заг.-осв. школі 1–3 ступ. (Карлів. р-н), яку закін. М., йому встановлено мемор. дошку.
Додаткові відомості
- Основні твори
- На цій землі великій. 1971; Мости: Нариси. 1977; Вірність: Повісті. 1979; Четвертий день шторму: Повісті, оповідання. 1981; Ранні конвалії: Повісті, оповідання. 1982; Політ Європа-Азія: Повісті. 1983; Повертайтеся живими. 1984 (співавт.); Легенда для генерала: Повість. 1984 (співавт.); Оливкова гілка з Рима: Італійські нотатки. 1985; Дорога, пройдена двічі: Роман. 1985; Вода Вербової криниці: Повісті. 1986; Останній поворот: Повісті, оповідання. 1986; Живі камінчики: Казки. 1987; Ордалія: Роман. 1987; Завжди, коли повертаюся додому. 1989; Що з вами сталося, хлопчики?: Повісті, оповідання. 1990; Пливе мій човен. Запах полину: Повісті. 1991; Відкриваю Канаду заново: Нариси. 1991; Заки море перелечу...: Худож.-докум. розповідь. 1992; Моя ти доле чорнобрива: Худож.-публіцист. нариси. 2004; Магія місячного затемнення. 2009 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Доценко М. Пісня калинової сопілки // Зоря Полтавщини. 1989, 23 квіт.;
- Шудря М. Перо без іржі // Україна. 1999. № 5;
- Пам’яті Михайленка // ЛУ. 2007, 14 черв.;
- Галешко Р. Не напускаймо туману... // Міст. 2010, 6–12 трав.
Завантажити статтю
Людина 
