КИРІО́Н ІІ ( II; Садзаґлішвілі Георгій Ієронімович; ; 10. 11. 1854, с. Нікозі, Грузія — 13(26). 06. 1918, Тифліс, нині Тбілісі) — грузинський церковний діяч. Закінчив Тифліську духовну семінарію (1876) та Київську духовну академію зі ступенем кандидата богословʼя (1880). Від­тоді — помічник ін­спектора Одеської духовної семінарії, від 1883 — на­глядача Телавського, від 1885 — Горійського духовних училищ (обидва — Грузія). Від 1890 викладав у Кутаїському, від 1891 — у Тифліському духовних училищах. 2 листопада 1896 прийняв чернечий постриг з рук архі­єпис­копа Карталійського і Кахетинського Володимира (Богоявленського), згодом рукопокладений у сан ієромонаха, при­значений настоятелем Квабтахєвського Успенського монастиря у сані ігумена; від­тоді ж — благочин­ний монастирів Грузинської єпархії, ін­спектор шкіл Спільноти від­новле­н­ня православного християнства на Кавказі. 10 травня 1898 во­зведений у сан архімандрита. 23 серпня того ж року хіротонізований на єпис­копа Алавердського, вікарія Грузинської єпархії. Від 1900 — єпис­коп Горійський, вікарій Грузинської єпархії, від 1902 — єпис­коп Балтський, вікарій Подільської єпархії; від 1903 — Новомиргородський, вікарій Херсонської єпархії, від 1904 — Орловський і Севський, від 1906 — Сухумський, від 1907 — Ковенський, вікарій Литовської єпархії. 15 лютого 1908 звільнений на спокій у Курязький Преображенський (по­близу Харкова), згодом — Санаксарський (Грузія) монастир. 1915–17 — єпис­коп Полоцький і Вітебський. Після Лютневої революції 1917 повернувся в Грузію і 12 березня на Соборі Грузинської Автокефальної Церкви обраний патріархом, 1 жовтня інтронізований у соборі 12-ти Апостолів (м. Мцхет, Грузія). Убитий за незʼясованих об­ставин. Автор низки праць з історії Церкви, зокрема «Двѣнадцативѣковая религіозная борьба православной Грузіи съ исламомъ», «Заслуги грузинскаго монашества и монастырей для отечествен­ной церкви и общества» (обидві — 1899), «Краткій очеркъ исторіи грузинской церкви и экзархата за ХІХ столѣтіе» (1901; усі — Тифліс), «Церковно-исторический очеркъ основанія въ Херсонѣ викариатства и его жизнедѣятельность (по поводу его пятидесятилетія 1853–1903)» (О., 1905), «Культурная роль Иверіи въ исторіи Руси» (Тифлисъ, 1910), «Крестъ въ мирѣ языческомъ и христианскомъ» (Х., 1912). У 2002 Синодом Грузинської Православної Церкви канонізований.