Киріон ІІ
КИРІО́Н ІІ
(
II; Садзаґлішвілі Георгій Ієронімович; 
; 10. 11. 1854, с. Нікозі, Грузія — 13(26). 06. 1918, Тифліс, нині Тбілісі) — грузинський церковний діяч. Закін. Тифліс. духовну семінарію (1876) та Київ. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (1880). Відтоді — пом. інспектора Одес. духов. семінарії, від 1883 — наглядача Телав., від 1885 — Горій. духов. училищ (обидва — Грузія). Від 1890 викладав у Кутаїс., від 1891 — у Тифліс. духов. училищах. 2 листопада 1896 прийняв чернечий постриг з рук архієпископа Карталійського і Кахетинського Володимира (Богоявленського), згодом рукопоклад. у сан ієромонаха, признач. настоятелем Квабтахев. Успен. монастиря у сані ігумена; відтоді ж — благочинний монастирів Груз. єпархії, інспектор шкіл Спільноти відновлення православ. християнства на Кавказі. 10 травня 1898 возвед. у сан архімандрита. 23 серпня того ж року хіротонізов. на єпископа Алавердського, вікарія Груз. єпархії. Від 1900 — єпископ Горійський, вікарій Груз. єпархії, від 1902 — єпископ Балтський, вікарій Поділ. єпархії; від 1903 — Новомиргородський, вікарій Херсон. єпархії, від 1904 — Орловський і Севський, від 1906 — Сухумський, від 1907 — Ковенський, вікарій Литов. єпархії. 15 лютого 1908 звільн. на спокій у Куряз. Преображен. (побл. Харкова), згодом — Санаксар. (Грузія) монастир. 1915–17 — єпископ Полоцький і Вітебський. Після Лютн. революції 1917 повернувся в Грузію і 12 березня на Соборі Груз. Автокефал. Церкви обраний патріархом, 1 жовтня інтронізов. у соборі 12-ти Апостолів (м. Мцхет, Грузія). Убитий за нез’ясов. обставин. Автор низки праць з історії Церкви, зокрема «Двѣнадцативѣковая религіозная борьба православной Грузіи съ исламомъ», «Заслуги грузинскаго монашества и монастырей для отечественной церкви и общества» (обидві — 1899), «Краткій очеркъ исторіи грузинской церкви и экзархата за ХІХ столѣтіе» (1901; усі — Тифліс), «Церковно-исторический очеркъ основанія въ Херсонѣ викариатства и его жизнедѣятельность (по поводу его пятидесятилетія 1853–1903)» (О., 1905), «Культурная роль Иверіи въ исторіи Руси» (Тифлисъ, 1910), «Крестъ въ мирѣ языческомъ и христианскомъ» (Х., 1912). У 2002 Синодом Груз. Православ. Церкви канонізований.
Завантажити статтю
