Михайлин

Визначення і загальна характеристика

МИХА́ЙЛИН  — село Козятинського району Вінницької області. Михайлин. сільс. раді підпорядк. с. Широка Гребля. М. знаходиться за 250 км від Києва, 80 км від обл. центру, 25 км від райцентру, 8 км від залізнич. ст. Кордишівка та 5 км від залізнич. ст. Миколаївка. Площа 2,646 км². За переписом насел. 2001, у Михайлин. сільс. раді проживали 1410 осіб (у М. — 640, у Широкій Греблі — 770); станом на 2016 — 1185 осіб; переважно українці. Назва села походить від імені Міхна (Михайла) Губинського, що володів навколиш. землями. 1598 їх купив воєвода Брацлавський Я. Збаразький. Згодом цими землями володіли Вишневецькі. Наприкінці 16 — на поч. 17 ст. входили до Погребищен. ключа Прилуц. волості Вінн. пов. Брацлав. воєводства. М. вперше згадується в привілеї 1791 польс. графа П. Потоцького, який купив Махнів. ключ (див. с. Махнівка Козятин. р-ну), що належав до Житомир. пов. Київ. воєводства. П. Потоцький поселив на цих землях нім. протестантів — менонітів, які заснували поселення Голендри. 1791 у М. було 52 двори, проживали 248 осіб. Після 2-го поділу Польщі 1793 М. відійшов до Рос. імперії. 1796–1925 — у складі Київ. губ.; 1795–1800 та 1804–46 — Махнів., 1800–04 — Сквир., 1846–1923 — Бердичів. пов.; 1862–1910 — Дубово-Махаринец., 1911–23 — Юзефів. волостей. Після банкрутства графа М. передано у власність генерала Я. Ліпського, який 1802 продав його Ф. Бурчаку-Абрамовичу. У серед. 19 ст. тут також оселилися чеські колоністи. 1864 меноніти (150 осіб) мали церкву й при ній училище. У 1860-х рр. М. у складі Юзефів. маєтку придбав генерал-губернатор Пд.-Зх. краю О. Безак, родина якого володіла цими землями до 1919. За наказом рос. влади 1874 менонітів з М. виселили. 1883 на місці їхнього поселення чехи утворили самостійну сільс. громаду (нині с. Миколаївка Козятин. р-ну). 1885 у М. було 64 двори, мешкали 438 осіб, існували каплиця, школа, 3 заїжджі двори; 1900 — 133 двори, проживала 1091 особа, діяла школа грамоти та працювали 2 вітряні млини. 1896 у М. розпочато будівництво Юзефо-Микол. цукр. заводу (нині Юзефо-Микол. агропром. компанія; назва пов’язана з геогр. розташуванням підприємства — на землях між Юзефівкою, нині Йосипівка Козятин. р-ну, та Миколаївкою). 1898 споруджено гол. корпус, приміщення контори, будинок лаб., вагові бурякоприймал. пункту, придбано обладнання. Наступ. року на заводі випущено першу продукцію: 283 524 пуди цукру і 88 185 пудів меляси. 1913 вироблено 400 тис. пудів цукру. Під час 2-ї світової вій­ни устаткування вивезено до Казахстану. 1945 діяльність заводу відновлено. Нині Юзефо-Микол. агропром. компанія за добу переробляє 2560 тис. т цукр. буряків (вихід цукру становить 360 т). Під час воєн. дій 1918–20 влада в М. неодноразово змінювалася. 1923–30 — село Бердичів. округи; від 1932 — Вінн. обл.; від 1923 — Самгородоцент, від 1957 — Козятин. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 200 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 20 липня 1941 до 1 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 1944 у М. було 287 дворів, проживали 986 осіб. Нині функціонує підприємство «Арчі», що спеціалізується на вирощуванні зерн. культур та цукр. буряків. У М. — клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт; у Широкій Греблі — навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-дитсадок»; клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Діє церква св. апостола і євангеліста Луки УПЦ МП, зведена на поч. 20 ст. Встановлено пам’ятник воїнам-односельцям, які загинули на фронтах 2-ї світової вій­ни. У М. народилися майстриня худож. вишивки Г. Бортник і Герой Радянського Союзу І. Плис; у Широкій Греб­лі — селекціонер А. Цимборович та мовознавець Н. Баландіна.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю