Михайличенко Гнат Васильович
МИХАЙЛИЧЕ́НКО Гнат Васильович (псевд. і крипт.: Ігнатій Михайлич, Гнатко, Г. М.; 15(27). 09. 1892, с. Студенок Курської губ., нині у складі с. Миропілля Краснопіл. р-ну Сум. обл. — 21. 11. 1919, Київ) — політичний і державний діяч, письменник, публіцист. 1909 вступив до Дергачів. с.-г. школи під Харковом (відрах. за участь в есерів. гуртку), був слухачем Моск. нар. університету. 1914 мобілізов. до рос. армії, дезертирував, 1915 заарешт. і засудж. до 6 р. каторги та довіч. поселення в Сибіру. Повернувся в Україну навесні 1917. Створив і очолив Харків. організацію УПСР, обраний чл. її ЦК, чл. УЦР, ЦК Селян. спілки, депутатом Всерос. установ. зборів. В УПСР займав найлівіші позиції, від літа 1917 — один із лідерів лівої інтернаціоналіст. фракції т. зв. лівобережців. Після розколу партії (травень 1918) увійшов до ЦК УПСР (боротьбистів). Організатор антигетьман. підпілля 1918, чл. Гол. рев. комітету боротьбистів, один із провід. ідеологів партії. Після падіння гетьманату перебував у опозиції до Директорії УНР. 1919 — заступник голови Київ. нелегал. ради робітн. депутатів, співпрацював із більшовиками: чл. виконкому Київради та колегії Київ. губерн. ЧК, чл. ВУЦВК. У травні 1919 — нарком освіти УСРР. За дорученням ЦК УПСР (комуністів-боротьбистів) займався рев. роботою в Зх. Україні. Від серпня 1919 — в антиденікін. підпіллі Укр. комуніст. партії (боротьбистів), ред. її нелегал. органу — г. «Боротьба» в Києві. Заарешт. денікін. контррозвідкою, разом з боротьбистами В. Чумаком та К. Ковалевою розстріл. конвоєм. Літ. спадщина М. хоч і невелика, але мала вплив на формування стильових тенденцій 1920-х рр. Лірико-імпресіоніст. поезія і новелістика (1916–18) були співзвучні новій хвилі укр. модернізму. Особливо поміт. сторінкою постав «Блакитний роман» (1919; опубл. у ж. «Шляхи мистецтва», 1921, № 1), який викликав широку полеміку в періодиці (М. Зеров, М. Йогансен, В. Ґадзінський) як спроба поєднати рев. ідеологію з укр. нац. питанням і як втілення актуал. сусп. подій у символіст. формі. Серед ін. опубл. творів — автобіогр. повість «Історія одного замаху» (О., 1918), зб. «Новели» (Х., 1922), низка мініатюр. 1919 — один із фундаторів альманаху «Музагет», ред. ж. «Мистецтво» та альманаху «Зшитки боротьби». Виступав також як публіцист, літ. критик і теоретик нового пролетар. мистецтва. З передмовою і за ред. М. вийшла посмертно зб. А. Заливчого «З літ дитинства» (К., 1919).
Рекомендована література
- Чечель М. Гнат Михайличенко (1890–1919) // Борітеся — поборете! (Відень). 1920. № 5;
- Шевчук В. Яскраво суперечливий //Україна. 1988. № 2;
- Петров Г. Т. Зоря Гната Михайличенка // Червоний промінь. 1988. 27 серп.;
- Мельник В. Нарком. Боротьбист. Символіст // ЛУ. 1992, 12 листоп.
Завантажити статтю
Людина 
