Михайлівка
МИХА́ЙЛІВКА — село Лебединського району Сумської області. Михайлів. сільс. раді підпорядк. села Байрак, Парфили, Степне, Шумили, с-ще Першотравневе. М. знаходиться на правому березі р. Псел (ліва притока Дніпра), за 62 км від обл. центру, 12 км до райцентру та 13 км до залізнич. ст. Лебедин. Площа 2,44 км2. За переписом насел. 2001, у М. проживали 1188 осіб; станом на 2016 — 994 особи; переважно українці. Побл. М. — природ. заповідник заг.-держ. значення Михайлівська цілина. Перші згадки про село зафіксовано наприкінці 17 ст. 1675 моск. цар подарував галиц. полковнику Михайлові Самойловичу (звідки походить і назва) землі, жителями яких стали переселенці з Правобереж. України. 1687 розпорядженням І. Мазепи М. перейшла у володіння його племінника І. Обідовського. Наприкінці 17 ст. зведено деревʼяну церкву Пресвятої Богородиці, при ній існувала школа (зруйновано на поч. 20 ст.). 1708 Петро І передав село полковнику П. Полуботку, який 1722 став гетьманом. За його наказом збудовано двоповерх. палац (1918 зруйновано). Від 1724 М. — власність спадкоємців П. Полуботка, його палац було перенесено на ін. місце, до нього добудовано додатк. приміщення, серед. частину прикрашено 4-колон. портиками з обох боків палацу до підʼїзду й у сад; зведено колонаду, огорожу з воротами, ротонди та будинок. 1765–80 М. перебувала в складі Слобідсько-Укр. губ., 1780–96 — Харків. намісництва, 1835–1925 — Харків. губ. 1864 у власниц. слободі М. було 258 дворів та мешкали 3018 осіб; відбувалося 3 ярмарки на рік. У 1-й пол. 19 ст. О. Іваненко заснував у М. церк. хор, учасником якого пізніше на запрошення графа В. Капніста (тут у нього та його дружини В. Капніст народився син О. Капніст) став І. Стешенко. Від 1862 М. була володінням графа В. Капніста, який займався благодійністю, фінансував 1901–03 спорудження в Лебедині хірург. лікарні, опікувався Лебедин. жін. г-зією, побудував у М. 2-поверх. школу. У маєтку графа знаходився істор. архів, де містилися документи 17–19 ст., серед яких — 3 грамоти царя Федора Олексійовича (1679 та 1681), 4 грамоти царів Івана і Петра Олексійовичів (1684, 1685,1686), 2 грамоти польс. короля Владислава (1631, 1645), 42 універсали гетьманів України; ділові папери козац. полковників і генерал. старшини. Особливу цінність мала грамота латин. мовою зі сріб. печаткою від 17 січня 1702 про надання граф. титулу С. Капністу за подвиги під час війни з турками (нині її частина зберігається у Сум. краєзн. музеї). На поч. 20 ст. збудовано сімей. склеп, де й поховано графа В. Капніста. Станом на 1914 М. була центром Михайлів. волості, кількість мешканців зросла до 3517 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада у М. неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 22 червня 1941 до 4 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали 618 жителів, із яких 323 загинули. У рад. час діяв радгосп «Михайлівський». Нині функціонують заг.-осв. школа, дитсадок, Будинок культури. Встановлено памʼятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед уродженців — поет-сатирик В. Бойко; піаніст, муз.-громад. діяч Л. Кагадаєв; Герої Рад. Союзу М. Дрикалович та І. Шумилов.
Рекомендована література
Завантажити статтю
