МИХА́ЙЛІВКА — село Лебединського ра­йону Сумської області. Михайлів. сільс. раді під­порядк. села Байрак, Парфили, Степне, Шумили, с-ще Першотравневе. М. знаходиться на правому березі р. Псел (ліва притока Дні­пра), за 62 км від обл. центру, 12 км до райцентру та 13 км до залізнич. ст. Лебедин. Площа 2,44 км2. За пере­писом насел. 2001, у М. проживали 1188 осіб; станом на 2016 — 994 особи; пере­важно українці. Побл. М. — природ. заповід­ник заг.-держ. значе­н­ня Михайлівська цілина. Перші згадки про село зафіксовано на­прикінці 17 ст. 1675 моск. цар подарував галиц. полковнику Михайлові Самойловичу (звідки походить і назва) землі, жителями яких стали пере­селенці з Прав­обереж. України. 1687 роз­порядже­н­ням І. Мазепи М. пере­йшла у володі­н­ня його племін­ника І. Обідовського. На­прикінці 17 ст. зведено деревʼяну церкву Пресвятої Богородиці, при ній існувала школа (зруйновано на поч. 20 ст.). 1708 Петро І пере­дав село полковнику П. Полуботку, який 1722 став геть­маном. За його наказом збудовано двоповерх. палац (1918 зруйновано). Від 1724 М. — власність спадкоємців П. Полуботка, його палац було пере­несено на ін. місце, до нього добудовано додатк. приміще­н­ня, серед. частину прикрашено 4-колон. портиками з обох боків палацу до під­ʼ­їзду й у сад; зведено колонаду, огорожу з воротами, ротонди та будинок. 1765–80 М. пере­бувала в складі Слобідсько-Укр. губ., 1780–96 — Харків. намісництва, 1835–1925 — Харків. губ. 1864 у власниц. слободі М. було 258 дворів та мешкали 3018 осіб; від­бувалося 3 ярмарки на рік. У 1-й пол. 19 ст. О. Іваненко заснував у М. церк. хор, учасником якого пізніше на за­проше­н­ня графа В. Капніста (тут у нього та його дружини В. Капніст народився син О. Капніст) став І. Стешенко. Від 1862 М. була володі­н­ням графа В. Капніста, який за­ймався благодійністю, фінансував 1901–03 спорудже­н­ня в Лебедині хірург. лікарні, опікувався Лебедин. жін. г-зією, побудував у М. 2-поверх. школу. У маєтку графа знаходився істор. архів, де містилися документи 17–19 ст., серед яких — 3 грамоти царя Федора Олексі­йовича (1679 та 1681), 4 грамоти царів Івана і Петра Олексі­йовичів (1684, 1685,1686), 2 грамоти польс. короля Владислава (1631, 1645), 42 універсали геть­манів України; ділові папери козац. полковників і генерал. старшини. Особливу цін­ність мала грамота латин. мовою зі сріб. печаткою від 17 січня 1702 про на­да­н­ня граф. титулу С. Капністу за по­двиги під час вій­ни з турками (нині її частина зберігається у Сум. краєзн. музеї). На поч. 20 ст. збудовано сімей. склеп, де й поховано графа В. Капніста. Станом на 1914 М. була центром Михайлів. волості, кількість мешканців зросла до 3517 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада у М. неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від 22 червня 1941 до 4 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 618 жителів, із яких 323 загинули. У рад. час діяв радгосп «Михайлівський». Нині функціонують заг.-­осв. школа, дитсадок, Будинок культури. Встановлено памʼят­ник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед уродженців — поет-сатирик В. Бой­ко; піаніст, муз.-громад. діяч Л. Ка­гадаєв; Герої Рад. Союзу М. Дри­калович та І. Шумилов.