Михайлівка
Визначення і загальна характеристика
МИХА́ЙЛІВКА — село Дунаєвецького району Хмельницької області. 2015 Михайлів. сільс. раду (підпорядк. с. Блищанівка) приєднано до об’єднаної територіал. громади з центром у с. Маків. М. знаходиться на р. Тернавка (ін. назва — Гниловодка; притока Тернави, бас. Дніпра), за бл. 10 км від райцентру, 3 км від Макова та автошляху Житомир–Хмельницький–Чернівці, 25 км від залізнич. ст. Кам’янець-Подільський. На Пд. межує з с. Супрунківці Кам’янець-Поділ. р-ну Хмельн. обл. Площа 1,8 км2. За переписом насел. 2001, у М. проживали 506 осіб; станом на 2015 — 392 особи; переважно українці. Є одним із найдавніших поселень на Поділлі. У селі та його околицях виявлено артефакти доби бронзи, знайдено монети давньогрец. і рим. часів. Раніше тут існували села Луговина та Яруга, що наприкінці 15 ст. знищили татар. загони. Після завершення грабувань та відступу нападників мешканці заснували Свистівку (за легендою, один з уцілілих луговинчан скликав односельців свистом) та Блищанівку. Тривалий час навколишні землі перебували у складі Великого князівства Литовського, після Люблін. унії 1569 — у межах Польщі. У 1-й пол. 17 ст. Свистівка згадується як село, що належало польс. шляхтичам Володийовським. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хме- льницького. Згодом Свистівка відійшла до шляхтича Станіслава Маковецького, який оженився на Анні Володийовській. 1672–99 — під владою Осман. імперії, від 1699 — знову Польщі. Бл. 1720 новим власником став Міхал Маковецький, який перейменував село на свою честь і почав споруджувати укріплений палац (буд. роботи продовжив його син Стефан-Францішек). Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. Відтоді — село Кам’янець-Поділ. пов. У М. декілька разів побував селян. повстан. ватажок У. Кармалюк. 1860 відкрито церк.-парафіял. школу, 1881 — однокласне училище. У серед. 19 ст. Миколай-Ксаверій Маковецький перебудував палац у неоготич. стилі та перетворив старий занедбаний сад на пейзаж. парк (нині пам’ятка садово-парк. мистецтва заг.-держ. значення Михайлівський парк). Його син дендролог, ботанік, чл.-кор. Польс. АН і мистецтв Стефан-Леон Маковецький, який був остан. власником М., продовжив упорядкування парку. Тут він проводив селекц. й акліматизац. дослідження. На поч. 20 ст. відкрив заклад з продажу саджанців рідкіс. дерев, кущів і квітів, що був також популярним серед іноземців. У Михайлів. палаці були велика бібліотека зі стародруками, наук. книжками багатьма мовами 19 — поч. 20 ст., архів від поч. 18 ст. і цінна нумізмат. колекція. Протягом одного літа у Маковецьких гостював письменник Г. Сенкевич, який користувався їхніми книгами й архів. матеріалами та писав свій роман «Pan Wołodyjowski» (Warszawa, 1888). Пізніше кімнату, в якій він жив, господарі охороняли як музейну — довгі роки все лишалося в незмін. вигляді, зокрема зберігали секретер і перо. На поч. 1-ї світової війни Михайлів. палац розграбували, а наприкінці неї підірвали. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–22 тут тривали селян. антибільшов. повстання, пізніше — активні виступи проти насильниц. колективізації. До 1925 — у складі Поділ. губ.; 1923–30 — Кам’янец. округи; 1932–37 — Вінн., від 1937 — Кам’янець-Поділ. (від 1954 — Хмельн.) обл.; 1923–28 — Маків., від 1928 — Дунаєвец. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від поч. липня 1941 до квітня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Діє громада УАПЦ. Є джерела мінерал. вод. Встановлено пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
