Михайлівка

МИХА́ЙЛІВКА — село Дунаєвецького ра­йону Хмельницької області. 2015 Михайлів. сільс. раду (під­порядк. с. Блищанівка) при­єд­нано до обʼ­єд­наної територіал. громади з центром у с. Маків. М. знаходиться на р. Тернавка (ін. назва — Гниловодка; притока Тернави, бас. Дні­пра), за бл. 10 км від райцентру, 3 км від Макова та автошляху Житомир–Хмельницький–Чернівці, 25 км від залізнич. ст. Камʼянець-Подільський. На Пд. межує з с. Супрунківці Камʼянець-Поділ. р-ну Хмельн. обл. Площа 1,8 км². За пере­писом насел. 2001, у М. проживали 506 осіб; станом на 2015 — 392 особи; пере­важно українці. Є одним із найдавніших поселень на Поділ­лі. У селі та його околицях виявлено артефакти доби бронзи, зна­йдено монети давньогрец. і рим. часів. Раніше тут існували села Луговина та Яруга, що на­прикінці 15 ст. знищили татар. загони. Після заверше­н­ня грабувань та від­ступу нападників мешканці заснували Свистівку (за легендою, один з уцілілих луговинчан скликав односельців свистом) та Блищанівку. Тривалий час навколишні землі пере­бували у складі Великого князівства Литовського, після Люблін. унії 1569 — у межах Польщі. У 1-й пол. 17 ст. Свистівка згадується як село, що належало польс. шляхтичам Володи­йовським. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хме- льницького. Згодом Свистівка ві­ді­йшла до шляхтича Станіслава Маковецького, який оженився на Анні Володи­йовській. 1672–99 — під владою Осман. імперії, від 1699 — знову Польщі. Бл. 1720 новим власником став Міхал Маковецький, який пере­йменував село на свою честь і почав споруджувати укріплений палац (буд. роботи продовжив його син Стефан-Францішек). Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. Від­тоді — село Камʼянець-Поділ. пов. У М. декілька разів побував селян. пов­стан. ватажок У. Кармалюк. 1860 від­крито церк.-парафіял. школу, 1881 — однокласне училище. У серед. 19 ст. Миколай-Ксаверій Маковецький пере­будував палац у неоготич. стилі та пере­творив старий зане­дбаний сад на пейзаж. парк (нині памʼятка садово-парк. мистецтва заг.-держ. значе­н­ня Михайлівський парк). Його син дендролог, ботанік, чл.-кор. Польс. АН і мистецтв Стефан-Леон Маковецький, який був остан. власником М., продовжив упорядкува­н­ня парку. Тут він проводив селекц. й акліматизац. дослідже­н­ня. На поч. 20 ст. від­крив заклад з продажу саджанців рідкіс. дерев, кущів і квітів, що був також популярним серед іноземців. У Михайлів. палаці були велика бібліотека зі старо­друками, наук. книжками багатьма мовами 19 — поч. 20 ст., архів від поч. 18 ст. і цінна нумізмат. колекція. Протягом одного літа у Маковецьких гостював письмен­ник Г. Сенкевич, який користувався їхніми книгами й архів. матеріалами та писав свій роман «Pan Wołodyjowski» (Warszawa, 1888). Пізніше кімнату, в якій він жив, господарі охороняли як музейну — довгі роки все лишалося в не­змін. ви­гляді, зокрема зберігали секретер і перо. На поч. 1-ї світової вій­ни Михайлів. палац роз­грабували, а на­прикінці неї пі­дірвали. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–22 тут тривали селян. антибільшов. пов­ста­н­ня, пізніше — активні ви­ступи проти насильниц. колективізації. До 1925 — у складі Поділ. губ.; 1923–30 — Камʼянец. округи; 1932–37 — Вінн., від 1937 — Камʼянець-Поділ. (від 1954 — Хмельн.) обл.; 1923–28 — Маків., від 1928 — Дунаєвец. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від поч. липня 1941 до квітня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Діє громада УАПЦ. Є джерела мінерал. вод. Встановлено памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни.