Михайлівка

МИХА́ЙЛІВКА (до 1946 — Михалпіль) — село Ярмолинецького району Хмельницької області. Михайлів. сільс. рада (підпорядк. села Видошня, Іванівка, Королівка, Лука та Микитинці) на Пд. і Сх. межує з селами Деражнян. р-ну Хмельн. обл., зокрема Загінцями та Маниківцями. М. знаходиться на р. Вовчок (притока Вовка, бас. Південного Бугу), за 28 км від обл. центру та 17 км від залізнич. ст. Коржівці. За переписом насел. 2001, проживали 602 особи; переважно українці. У селі виявлено артефакти трипіл. і черняхів. культур. На думку багатьох дослідників, засн. наприкінці 16 ст. на місці зруйнованого крим. татарами давнішого поселення Микитин. Тривалий час навколишні землі перебували у складі Великого князівства Литовського, після Люблін. унії 1569 — у межах Польщі. 1605 польс. король Сиґізмунд ІІІ надав Маґдебур. право, дозволив проводити щонеділі базари та 3 ярмарки на рік і затвердив назву Михалпіль (за ін. версією, у 17 ст. місто ще називали Микитин). У подальшому в документах також згадується й як Михампіль. Тут спорудили кам’яний замок (пізніше зруйнований; залишки зберігалися до серед. 19 ст.). Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1672–99 — під владою Осман. імперії, від 1699 — знову Польщі. Згодом почали селитися євреї, які сприяли розвитку торгівлі та ремесел. 1734 багато михалпілчан приєналися до гайдамац. загонів. Від 17 ст. до 1778 Михалполем володіли шляхтичі Ржевуські, відтоді — Ворцелі, Вавжинці, Косельські, Баранецькі. У 18 ст. зведено дерев’яну синагогу з внутр. розписами й унікал. куполом, що була спалена під час 2-ї світової вій­ни. 1765 було 356 євреїв-платників податків. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. Відтоді — містечко, волос. центр Летичів. пов. 1847 михалпіл. євр. громада складалася з 953 осіб. 1880 відкрито однокласне початк. нар. училище. За Всерос. переписом насел. 1897, проживали 2370 осіб, з них 1392 євреї. У 1890-х рр. також діяли православна церква Пресвятої Богоматері, костел св. Кіліана (зведений 1817–24 Віслоцькими, нині Матері Божої Святого Скапулярію) і 3 євр. молитовні будинки; працювали 2 шкіряні й 1 свічк. заводи, 4 млини. На поч. 20 ст. відбулося кілька євр. погромів. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 31 липня 1919 Жидів. курінь УГА унаслідок стрімкої атаки на деякий час захопив Михалпіль та взяв у полон майже увесь більшов. гарнізон. 1920–22 тут тривали селян. антибільшов. повстання, пізніше — активні виступи проти насильниц. колективізації. Від 1923 — село. До 1925 — у складі Поділ. губ.; 1923–30 — Проскурів. округи; 1932–37 — Вінн., від 1937 — Кам’янець-Поділ. (від 1954 — Хмельн.) обл. 1923–59 — райцентр. У 1930-х рр. створ. євр. колгосп. 1932 організовано МТС. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1939 мешкали 728 євреїв (34 % від заг. кількості михалпілчан). Від 12 липня 1941 до 26 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. підпілля. Нацисти розстріляли понад 660 євреїв. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; лікар. амбулаторія. Окрім РКЦ, функціонує громада УПЦ МП (Свято-Успен. парафія). Встановлено пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. У М. народилися лікар-терапевт Г. Кац і фармаколог І. Зупанець; у Микитинцях — письменник, журналіст К. Гордієнко. Перед 2-ю світ. війною у Михалпіл. школі вчителював дит. письменник К. Гриб і навч. поет Л. Левицький.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю