Михайлівка

МИХА́ЙЛІВКА (до 1915 — Пруси) — село Кам’янського району Черкаської області. 2017 з Михайлів. (підпорядк. с-ще Лісове, що до 2016 мало назву Петрівське), Ребейдалів. і Ревів. сільс. рад утвор. Михайлів. об’єднану територіал. громаду (110,28 км², 3419 осіб). М. знаходиться за 10 км від райцентру, 4 км від проміж. залізнич. ст. Райгород (Кам’ян. р-н) і 18 км від вузл. залізнич. ст. ім. Т. Шевченка (м. Сміла Черкас. обл.), 7 км від с. Березняки Смілян. р-ну. У сх. частині села бере початок і тече на Пд. Зх. р. Прусянка (притока Тясмина, бас. Дніпра). Пл. 7,6 км². За переписом насел. 2001, проживали 2043 особи; станом на 2017 — 1,8 тис. осіб; переважно українці. Проходить автошлях нац. значення Київ–Знам’янка (Кіровогр. обл.). Побл. села досліджено могильник зарубинец. культури та поселення давньорус. часу. Вперше згадується у писем. джерелах серед. 18 ст. За нар. переказами, назва походить від першого поселенця Яреми Пруса. Багато прусян під час Коліївщини приєдналося до гайдамац. загонів. Після 2-го поділу Польщі 1793 Пруси відійшли до Рос. імперії. 1797–1920, 1922–25 — село Київ., 1920–22 — Кременчуц. губ.; 1797–1923 — Черкас. пов. Наприкінці 18 ст. зведено дерев’яну церкву архістратига Михаїла, на місці якої 1884–88 збудовано новий храм (у рад. період використовували для госп. потреб; нині пам’ятка архітектури, належить громаді УПЦ КП). 1861–1923 — центр Прусяз. волості. 1861 відкрито церк.-парафіял. школу, 1886 — однокласне училище, 1902 — школу, що готувала садівників (1906 закрито за зберігання її учнями забороненої літ-ри та участь у рев. подіях). 1864 було 655 дворів, мешкали 3029 осіб; працювали 6 кузень, 57 вітр. млинів і 2 маслобійні. За Всерос. переписом насел. 1897, проживали 3129 осіб. У різний час село належало поміщикам Самойловим, Тарнавським, Марциловським, Мацевичам, Андрієвським, фон Шталям та ін. Оскільки під час 1-ї світової війни Рос. імперія воювала проти Австро-Угорщини, 1915 село отримало сучасну назву. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Місц. селяни воювали у лавах повстанців Холоднояр. республіки. 1923–27 — у складі Черкас., 1927–30 — Шевченків. округ; 1932–54 — Київ., від 1954 — Черкас. обл.; від 1925 — Кам’ян. р-ну. 1923–25 — центр Прусяз. р-ну (сформований з Прусяз., Жаботин. і Райгород. волостей). Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 208 осіб), зазнали сталін. репресій (засуджено понад 30 осіб). Від серпня 1941 до січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали 425 осіб, з них 222 загинули. На поч. 1970-х рр. мешкали 2,8 тис. осіб. Нині у М. — заг.-осв. школа, спец. школа-інтернат, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини; відділ. ощадбанку. За межами Кам’ян. р-ну здобув популярність нар. духовий оркестр, в якому виступають 30 музикантів. Є т. зв. Тарасова криниця (за легендою, тут відпочивав Т. Шевченко). Встановлено пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, пам’ятний знак жертвам голодомору. Серед видат. уродженців — селекціонер, академік АН Туркмен. РСР, Герой Соц. Праці І. Максименко, фізіолог, чл.-кор. АН УРСР А. Ємченко, лікар-педіатр В. Бурлай, лікар-хірург В. Дяченко, літературознавець М. Острик; письменники П. Гандзюра, М. Шумило; майстер декор. розпису, засл. майстер нар. творчості УРСР М. Муха; бандурист, засл. арт. УРСР Ф. Жарко; повний кавалер ордена Слави В. Оришечко.

Літ.: Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. К., 1865; Біла Церква, 2005; 2013; Канарєва Т. Д. Село над Прусянкою. Кам’янка, 2007.

А. І. Шушківський