МИХА́ЙЛІВСЬКА ЦІЛИНА́ — від­діл Українського степового природного заповід­ника від 1928 (пл. 202,4 га). 2009 створ. однойм. природ. заповід­ник пл. 882,9 га на тер. Лебедин. та Недригайлів. р-нів Сум. обл. Цілин­ний степ за­­ймає 167 га, решта — пере­логи різ­ного віку, луки та болота. Єдиний у Європі заповiд. масив лучних степів, що роз­ташований на во­додiлi Грунi, Хоролу i Сули, на Пн. від най­ближчої (22 км) станції Лебедин. З Пд. та Зх. цілина оточена верхівʼями балки Верх­ні ставки, а з Пн. — від­рогами бал­ки Государева гребля. У геоморфол. вiдношен­нi тер. заповід­ника належить до Охтирсько-Сумського вiдрогу Середньорус. височини і є широким пiдвище­н­ням (пагорбом), що по­ступово знижується до балок у пд.-зх. напрямку. Абсолютнi вiдмiтки коливаються тут у межах 200–210 м над р. м. За морфогенезом — це лесова рiвнина, роз­членована ярами i балками. Крім них, трапляються блюдцеподібні форми суфозійно-просадк. морфоскульптури, яких на заповід. тер. нараховано до 63. У ґрунт. покривi М. ц. пере­важають типові, потужнi й надпотужні, середньогумуснi чорноземи, що роз­винулися на лесових материн. породах і мають у верх. горизонтах вiд 3 % до 7 % гумусу. Рослин. покрив заповiдника пред­ставлений формацiями тирси, або ковили волосистої, типчака, або кострицi борознистої, стоколоса без­остого, куничника наземного, тонконога вузьколистого. Ковила поширена на плато i похилих схилах, типчак — на нижнiх частинах схилiв. Стоколос зро­стає всюди в комплексi з куничником. Біо­різномані­т­тя та продуктивність М. ц. не має від­повід. у світі аналогів, оскільки на 1 м2 масиву нараховано до 40 тис. стеблин рослин. Загалом зро­стає 531 судин. рослин, із яких бл. 200 — типові степняки. Протягом вегетац. періоду (до 200 днів) ландшафтні ком­плекси Михайлiв. степу по­стійно змінюються залежно від того, які квітують рослини. Серед фауни пере­важають дрібні тварини (сліпак, земляний заєць, або тушканчик). Орнітофауна нараховує до 70 видів.