Михайлівська цілина
Визначення і загальна характеристика
МИХА́ЙЛІВСЬКА ЦІЛИНА́ — відділ Українського степового природного заповідника від 1928 (пл. 202,4 га). 2009 створ. однойм. природ. заповідник пл. 882,9 га на тер. Лебедин. та Недригайлів. р-нів Сум. обл. Цілинний степ займає 167 га, решта — перелоги різного віку, луки та болота. Єдиний у Європі заповiд. масив лучних степів, що розташований на вододiлi Грунi, Хоролу i Сули, на Пн. від найближчої (22 км) станції Лебедин. З Пд. та Зх. цілина оточена верхів’ями балки Верхні ставки, а з Пн. — відрогами балки Государева гребля. У геоморфол. вiдношеннi тер. заповідника належить до Охтирсько-Сумського вiдрогу Середньорус. височини і є широким пiдвищенням (пагорбом), що поступово знижується до балок у пд.-зх. напрямку. Абсолютнi вiдмiтки коливаються тут у межах 200–210 м над р. м. За морфогенезом — це лесова рiвнина, розчленована ярами i балками. Крім них, трапляються блюдцеподібні форми суфозійно-просадк. морфоскульптури, яких на заповід. тер. нараховано до 63. У ґрунт. покривi М. ц. переважають типові, потужнi й надпотужні, середньогумуснi чорноземи, що розвинулися на лесових материн. породах і мають у верх. горизонтах вiд 3 % до 7 % гумусу. Рослин. покрив заповiдника представлений формацiями тирси, або ковили волосистої, типчака, або кострицi борознистої, стоколоса безостого, куничника наземного, тонконога вузьколистого. Ковила поширена на плато i похилих схилах, типчак — на нижнiх частинах схилiв. Стоколос зростає всюди в комплексi з куничником. Біорізноманіття та продуктивність М. ц. не має відповід. у світі аналогів, оскільки на 1 м2 масиву нараховано до 40 тис. стеблин рослин. Загалом зростає 531 судин. рослин, із яких бл. 200 — типові степняки. Протягом вегетац. періоду (до 200 днів) ландшафтні комплекси Михайлiв. степу постійно змінюються залежно від того, які квітують рослини. Серед фауни переважають дрібні тварини (сліпак, земляний заєць, або тушканчик). Орнітофауна нараховує до 70 видів.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
