Михайлівський бакотський монастир
Визначення і загальна характеристика
МИХА́ЙЛІВСЬКИЙ БАКО́ТСЬКИЙ МОНАСТИ́Р — найбільший і найкраще збережений скельний монастир Подністров’я, найдавніша пам’ятка поширення православ’я на Поділлі. Був розташ. за 1 км на Пд. Зх. від дитинця літопис. давньорус. м. Бакота (нині за 3 км на Зх. від с. Гораївка Кам’янець-Поділ. р-ну Хмельн. обл.). Про монастир є лише одна згадка в письм. джерелах — у т. зв. хроніці Биховця (найширший білорус.-литов. літопис 16 ст.) у розповіді про перехід Поділля під владу князів Коріятовичів. Посвята монастиря та ім’я його засн. і першого ігумена Григорія відомі зі збережених давніх наскел. написів. Він виник не раніше серед. 12 ст. і припинив існування не пізніше серед. 15 ст. Осн. споруди — видовбані у скелястому урвищі лівого берега Дністра 3 печери та 1 ніша, розташ. у 2 яруси (у підлозі — 19 гробниць). Їх об’єднувала 2-поверх. дерев’яна прибудова, що спиралася на терасу біля підніжжя скелі. 1889 місц. селяни під керівництвом священика Є. Праницького розчистили тер. монастиря. З ініціативи єпископа Подільського і Брацлавського Димитрія (Самбікіна) та поміщика К. Шиманського 1891–92 тут проведено наук. дослідж., які очолював В. Антонович. Серед речей, виявлених під час розкопок, — залишки оздоблення монастир. церкви (фрески, поліхромні горельєфи). Археол. знахідки, що зберігалися у давньосховищі Поділ. єпархіал. істор.-статист. комітету (Кам’янець-Подільський), знищені у перші роки після встановлення рад. влади. 1893 на терасі перед печерами зведено підпірну стіну й дерев’яну Спаську церкву (зруйнована 1960), вівтар якої розміщено у скел. ніші (апсиді). Наприкінці 20 — на поч. 21 ст. над апсидою споруджено дерев’яний навіс, де інколи відправляють богослужіння.
Рекомендована література
Завантажити статтю
