Михайлівський бакотський монастир

МИХА́ЙЛІВСЬКИЙ БАКО́ТСЬКИЙ МОНАСТИ́Р — найбільший і найкраще збережений скельний монастир По­­дністровʼя, найдавніша памʼят­ка пошире­н­ня православʼя на Поділ­лі. Був роз­таш. за 1 км на Пд. Зх. від дитинця літопис. давньорус. м. Бакота (нині за 3 км на Зх. від с. Гораївка Камʼянець-Поділ. р-ну Хмельн. обл.). Про монастир є лише одна згадка в письм. джерелах — у т. зв. хроніці Биховця (найширший білорус.-литов. літопис 16 ст.) у роз­повіді про пере­хід Поді­л­ля під владу князів Коріятовичів. Посвята монастиря та імʼя його засн. і першого ігумена Григорія ві­домі зі збережених давніх наскел. написів. Він виник не раніше серед. 12 ст. і припинив існува­н­ня не пізніше серед. 15 ст. Осн. споруди — видовбані у скелястому урвищі лівого берега Дністра 3 печери та 1 ніша, роз­таш. у 2 яруси (у під­лозі — 19 гробниць). Їх обʼ­єд­нувала 2-поверх. деревʼяна прибудова, що спиралася на терасу біля під­ніж­жя скелі. 1889 місц. селяни під керівництвом священика Є. Праницького роз­чистили тер. монастиря. З ініціативи єпис­копа Подільського і Брацлавського Димитрія (Самбікіна) та поміщика К. Шиманського 1891–92 тут проведено наук. дослідж., які очолював В. Антонович. Серед речей, виявлених під час роз­копок, — залишки оздобле­н­ня монастир. церкви (фрески, поліхромні горельєфи). Археол. знахідки, що зберігалися у давньо­сховищі Поділ. єпархіал. істор.-статист. комітету (Камʼянець-Подільський), знищені у перші роки після встановле­н­ня рад. влади. 1893 на терасі перед печерами зведено під­пірну стіну й деревʼяну Спаську церкву (зруйнована 1960), вівтар якої роз­міщено у скел. ніші (апсиді). На­прикінці 20 — на поч. 21 ст. над апсидою споруджено деревʼяний навіс, де інколи від­правляють богослужі­н­ня.

Завантажити статтю