Михайлівський собор
МИХА́ЙЛІВСЬКИЙ СОБО́Р у Переяславі — памʼятка архітектури Київської Русі (не збережено). Був гол. спорудою єпископ. двору й Переяслава (нині Київ. обл.), неодноразово згадували в літописах як про один з найвеличніших храмів. Про освячення М. с. під 1089 повідомляє «Повість минулих літ». Дві літописні згадки повʼязані з його руйнуванням після землетрусів 1124 та 1230. Дослідниками встановлено, що був споруджений у пд., єпископ. частині дитинця як великий пʼятинавовий триапсид. храм з одним куполом і притворами (розміри собору 27,6 × 33,0 м), розмір підкупол. квадрата складав 5,8–6 м; усередині членувався колонами на 5 нав; купол спирався на 4 могутні стовпи 3 × 3 м; тип будівлі свідчив про візант. традиції (зокрема константинопол. школу). Особливістю собору був видовжений центр. тринавовий простір, тому сх. фасад мав уступчату форму. Зовн. стіни розчленовували декор. ніші. Стіни зведено в техніці змішаної кладки (чергували ряди плінфи і каменю). Стіни в інтерʼєрі було прикрашено фресками й мозаїкою, підлогу вистелено шифер. плитами та різнокольор. поливʼяними плитками; багате убранство доповнювали прикраси із золота й срібла, про що згадано в писем. джерелах. Собор мав 3 входи із Зх., Пн. і Пд., оформлені у вигляді притворів; підйом на хори здійснювався за допомогою сходової вежі в пн.-зх. куті храму. М. с. зруйнов. 1239 під час навали хана Батия. Фундамент і залишки стін собору розкопали 1949–53. У ході розкопок відкрито прибудови до стін храму, де знаходилися усипальниці переяслав. князів. На фундаменті Свято-Михайлів. собору 1646–66 у стилі укр. бароко зведено Михайлів. церкву; значну частину коштів на будівництво виділив переяслав. полковник Ф. Лобода. Нову деревʼяну церкву побудовано 1711–13 стараннями переяслав. єпископа З. Корніловича. У новозбудов. церкву перенесено мощі св. Макарія Токаревського зі Свято-Воскресен. церкви. Пожежа 1734 повністю знищила церкву та більшість деревʼяних споруд Михайлів. гарнізон. монастиря (створ. 1710), який водночас був резиденцією єпископа. Замість деревʼяної церкви 1743–50 зведено цегляну. 1745–47 збудовано дзвіницю, келії та трапезну (обʼєднані в одну споруду; зазнали пошкоджень під час 2-ї світової війни). У 17 ст. Михайлів. церква була гол. храмом однойм. монастиря. На поч. 19 ст. обвалилося камʼяне склепіння; його не відновлювали, 1823 купол церкви замінили на деревʼяний. Церкву відреставровано 1951–53 за малюнком «Вознесенський собор в Переяславі» (1845) Т. Шевченка; камʼяна, тинькована, в плані близька до триділ. типу; видовжений прямокут. основний простір перекритий напівциркул. склепінням із розпалубками, до нього примикають апсида й бабинець, перекриті зімкнутими склепіннями. По периметру оперезана фризом, прикрашеним керам. розетками; дах двосхилий; стіни розчленовані пілястрами, вікна увінчані фронтончиками з ліпниною. В інтерʼєрі збереглися розписи 18–19 ст. (належать до київ. школи живопису). У будівлі розташ. відділ Нац. істор.-етногр. заповідника «Переяслав»: 1959 — Музей укр. нар. одягу Серед. Наддніпрянщини кін. 19 — поч. 20 ст. Під порогом зх. притвору міститься поховання переяслав. полк. судді І. Берла 1720 — батька переяслав. єпископа А. Берла. 1982 над пн.-зх. частиною розкопаного фундаменту спорудили павільйон, у якому розмістили Музей архітектури давньорус. Переяслава (показані матеріали розкопок, креслення, реконструкції археол. памʼяток переяслав. архітектури 11–12 ст.). Від 2010 Свято-Михайлів. церква в спіл. користуванні заповідника й громади укр. православ. церкви.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
