Михайлов-Сидоров Михайло Гнатогвич

Визначення і загальна характеристика

МИХА́ЙЛОВ-СИ́ДОРОВ Михайло Гнатович (21. 10(02. 11). 1890, м. Коростишів, нині Житомир. обл. — 22. 11. 1956, Харків) — спів­ак, педагог. Професор (1940). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1953). Закін. Муз.-драм. школу М. Лисенка в Києві. Співу навч. у М. Бруно-Вібер, О. Мурав­йової, А. Єгорова. 1919–21 — соліст Київ. і Харків. губерн. політ. просвіти; від 1922 — директор муз. студії Пд. залізниці Харкова; від 1923 — викладач сольного співу Вищих муз.-пед. курсів; від 1925 — Харків. муз.-драм. ін­ституту; від 1940 — проф. Харків. консерваторії. 1941–44 пере­бував в евакуації у м. Красноярськ (РФ). 1944 повернувся до Харкова, 1946 поновлений на посаді й при­знач. завідувач кафедри сольного співу. Від 1953 — на пенсії. Серед учнів — Т. Бурцева-Ісиченко, Т. Веске, В. Монахов, М. Суховольська. Автор під­ручника «Во­просы вокальной педагогики» (1930), спів­­авт. під­ручника «Пита­н­ня вокальної педагогіки (історія, теорія, практика)» (1963). Науково об­ґрунтував термінологію вокал. педагогіки, роз­робив свій метод вокал.-тех. та худож. роз­витку молодих вокалістів через роз­шире­н­ня діапазону, роз­виток сили та забарвле­н­ня звуку.

Літ.: Харьковский ин­ститут искусств имени И. П. Котляревского: 1917–1992. 1992; Pro Domo Mea: до 90-річчя з дня заснува­н­ня Харків. університету мистецтв. 2007 (обидві — Харків).

Т. Б. Бахмет

Завантажити статтю