Михайлов-Стоян Костянтин Іванович
МИХА́ЙЛОВ-СТОЯ́Н Костянтин Іванович (справж. — Стоян-Себов; 13(25). 03. 1853, с. Великий Буялик, нині Іванів. р-ну Одес. обл. — 31. 05(13. 06). 1914, Софія) — співак (лірико-драматичний тенор), педагог, режисер, музично-громадський діяч. Закін. Одес. г-зію, С.-Петербур. консерваторію (1882; кл. вокалу В. Самуся). У 1882–86 грав у трупах М. Кропивницького та М. Старицького, 1888–90, 1897–98 — соліст Великого театру в Москві, 1891–92 — Київ., 1893–94 — Маріїн. (С.-Петербург) опер. театрів. Співав також на сценах Одеси, Саратова (Росія). Від 1897 очолював Оперне товариство, що виступало в Керчі (нині АР Крим), Смоленську (Росія), Вітебську (нині Білорусь) та ін. містах. Гастролював у Болгарії, Латвії. Останній виступ М. відбувся 1904 на «Вечорі сучасної музики» у С.-Петербурзі. Проводив пед. діяльність у Вільно (нині Вільнюс) і Ростові-на-Дону (нині РФ). Брав участь у концертах муз.-етногр. комісії у Москві. Від 1907 мешкав і працював у Болгарії: 1908 — співзасн. і кер. Болгар. опер. товариства, що сприяло формуванню й розвитку нац. театру. Вперше у Болгарії поставив кілька рос. опер. Володів красивим голосом звуч. тембру, широкого діапазону, рівним у всіх регістрах. Перший виконавець у Києві партії Володимира (опера «Князь Ігор» О. Бородіна). Серед партнерів — В. Грицай, А. Ейхенвальд, І. Прянишников, І. Тартаков. Мав записи на грамплатівках.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Петро («Наталка Полтавка» І. Котляревського — М. Лисенка), Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, 1-е виконання), Боян («Руслан і Людмила» М. Глінки), Князь («Русалка» О. Даргомижського), Герман («Пікова дама» П. Чайковського), Синодал («Демон» А. Рубінштейна), Манріко, Радамес, Герцог («Трубадур», «Аїда», «Ріґолетто» Дж. Верді), Фауст (однойм. опера Ш. Ґуно), Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло).; Пр.: Исповедь тенора. Москва, 1895–1896. Т. 1–2; Генезис, анализ и метод естественного пения: Руководство к быстрому достижению правильного пения. Москва, 1898; По въпроса за основането на българска народна опера. София, 1907; Законы вокальности. Москва, 1912; Наши народные песни и за- коны вокальности в их колыбели и общественной жизни. Минск, 1912.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
